Людмила захопилася архітектурою народів Півночі ще коли багато подорожувала з наметом. Вийшовши на пенсію, вона отримала ділянку й почала збирати кошти, щоб побудувати будиночок за власним проектом. Уже через декілька років Людмила мала гарну дачу-чум.
Архітектор Людмила хоч і на пенсії, протей досі займається проектами, а ввечері любить «полазити» в інтернеті. Вона мріє відправитись у подорож по Африці, а поки в теплу пору року жінка приїздить на свою дачу, яку побудувала в стилі житла народів Півночі.
Закінчила будувати свою дачі архітектор тільки в 2006 році, хоча мріяла про неї давно. Чум – це переносне житло, воно традиційно будується з жердин конічної форми та нагадує намет. Чум покривають шкурами оленів узимку, а влітку – берестом або парусиною.
У Людмили чум нетрадиційний: від цього житла архітектор взяла тільки форму. Проект вона зробила сама, а ось щоб втілити його в життя, довелося найняти робочих, до того ж чекати, коли з’являться гроші – допомогло одержання архітектурної премії. Омріяний будиночок був готовий вже за місяць.
Людмила не мала наміру будувати житло, у якому можна було б жити цілий рік, проте одного разу на всю зиму в чумі зупинився її брат. Чоловік не скаржився ні на що, а тим паче на холод. Проте сама Людмила приїжджає на дачу, тільки коли надворі тепло. Вона відпочиває тут тілом та душею.
Дача Людмила займає всього 12 квадратних метрів. Вона має форму шестикутника. У центрі знаходиться невеличка пічка, так звана буржуйка. Окрім того, в чумі є ліжко, полички, стіл, стільці. Вікно в будиночку всього одне, розташовано воно високо, майже біля даху, зате дверей двоє – виходять на північ і на південь. Людмила недарма залишила всього одне вікно – адже на дачах часто орудують злодії.
Фундаментом дачі служать дерев’яні стовпчики, обкатані руберойдом. Що залишилося традиційним, так це можливість перенести дачу на будь-яке інше місце в будь-який зручний момент. Стіни зроблені зі щитового каркаса з мінеральним наповненням. Це робить конструкцію досить легкою та придатною для перенесення. Сусідів дивує те, що дача в Людмили маленька, та вона досить зручна, а сама пенсіонерка говорить, що їй там досить комфортно.
Людмила сама довершила дачу, побудувавши паркан. Він надає чуму автентичності. Архітектор планує зробити прибудову з великою кількістю вікон, проте досі це залишається лише планом, адже коштів у пенсіонерки на це немає.
