Моя історія не є чимось не звичайним, мабуть, це повторюється з кожною третьою дівчиною, що виходить заміж за хлопця і сподівається, що її приймуть нові родичі. Одного разу і я побувала в таких стосунках. Я була молода дівчина з великими мріями. Ще зі школи прагнула стати хорошим лікарем і зробити кар’єру. Мої мрії майже стали реальністю, коли я вступила до університету і переїхала до столиці, зі свого маленького містечка, сповнена хвилювання перед новим етапом у своєму житті.
У перший же день перебування в Києві доля приготувала для мене невеличку неприємність. Коли я скуповувалася у супермаркеті, то випадково наїхала візком на якогось хлопця, вибивши в нього з рук телефона. Хлопець звичайно розізлився почав говорити мені, що я йому тепер маю оплатити ремонт телефона. Я звичайно просила вибачення й погодилася компенсувати збитки. Хоча й уявлення не мала скільки маю заплатити. Хлопець взяв мій номер телефона, розпитав де я проживаю і попередив, щоб не думала втікати, він сам відремонтує, а мені принесе чек, і тоді я поверну гроші.
Ми дійсно зустрілися через тиждень і Роман, так звали його сказав, що я тепер його боржниця і маю піти з ним на побачення. Цей випадок поклав початок нашим прекрасним стосункам. Ромка, турботливий і добродушний, підкорив мене, ми зустрічалися три роки, а тоді він зробив мені пропозицію руки і серця. Сповнена радості, я охоче прийняла пропозицію, вірячи, що шлюб принесе мені щастя.
Однак на горизонті замаячили неприємності, щойно я познайомилася з його батьками та сестрами. Від самого початку вони були налаштовані недобре, і я дуже хвилювалася, як завоювати їхнє схвалення. Хоча я часто почула образливі коментарі від матері та сестер, які поставили під сумнів мої наміри. Вони чомусь вирішили, що мені просто потрібна Столиична приписка, що я зазіхаю на їхнє добро. Хоча квартира моїх батьків у Бершаді більша та й ремонт у ній кращий. Батьки мої теж добре заробляють, але у родичів чоловіка була якась завищена самооцінка, ледь не княжого роду вони.
Після весілля я переїхала до однокімнатної квартири Роми, що дісталася йому від бабці. Але моя мрія про теплу, люблячу сім’ю, здавалося, розбилася вщент. Батьки й вся рідня Роми ставилися до мене зі зневагою, змушуючи мене відчувати себе небажаною у власному домі під час їхніх частих візитів, при цьому вічно без попередження. Їхні жорстокі зауваження та зневажлива поведінка мене збивали з пантелику, бо я вихована по іншому, а вони ставилися зверхньо. Просила чоловіка, щоб допоміг порозумітися, але Рома знизував плечима, мовляв, вони дорослі їх не зміниш.
Переломним моментом стало те, що я дізналася, що вагітна. Я очікувала, що це радісна новина для Роми, але замість цього він відреагував гнівом і розчаруванням, сказав що через свою вагітність я можу загубити кар’єрні перспективи. І ще й йому доведеться годувати трьох. Його різка реакція залишила мене спустошеною, оскільки я не могла зрозуміти, чому він не хоче прийняти власну дитину.
Ситуація погіршилася, коли сім’я Роми звинуватила мене в невірності і в тому, що я вийшла заміж за нього з розрахунком. Втомившись від постійного жорстокого поводження, я вирішила покинути токсичне середовище. Завдяки підтримці батьків я мала притулок і безпеку.
Подача заяви на розлучення та аліменти виявилася непростою справою, оскільки мати Роми була знайома з деякими впливовими людьми. Суд відхилив моє прохання про аліменти, але добре, що вдалося вирватися з проблемного шлюбу. У мене народилася прекрасна донечка Злата. Я зосередилася на забезпеченні хорошого життя для своєї доньки, спираючись на підтримку батьків і власну рішучість.
Незважаючи на труднощі, ми з донькою процвітаємо у своєму новому житті. Я не дозволю родині Роми зруйнувати наше щастя і захистю свою дитину від їхнього негативу. Хоча й донька дуже сильно схожа на свого батька, я не хочу, щоб вони навіть бачилися.
Хочу сказати тим молодим дружинам, що потрапляють у такі сім’ї, як сім’я мого чоловіка, що не потрібно боятися рушити те де вам погано. Шукайте підтримки у рідних, знайомих, друзів, так це не легко, але й терпіти не вихід. Бережіть себе красуні!
