Обіцянка
Денис впевнено тримав кермо своєї сяючої «Таврії» та ведуче мчав дорогою з Хмельницького до рідного Львова. Поруч сидів його давній приятель та колега Кирило, вони саме поверталися з дводенної відрядження директор відправив їх «вирішити питання» і підписати жирний контракт.
Кириле, от це ми з тобою закрутили діла! Підписали контракт на цілу купу гривень, шеф буде в захваті, радісно посміхнувся Денис.
Еге ж, пощастило нам добряче, підтакнув Кирило, пригадуючи, як вони разом працюють в одному офісі вже років пять.
Все одно найкраще додому повертатись, коли знаєш: тебе там чекають. Моя Оксанка вагітна, все на токсикоз жаліється. Серце крається, але малюка ми дуже хотіли, тому вона каже витерпить усе заради нашого пташеняти.
Дитина це прекрасно, Денове, а от у нас з моєю Лесею все якось не складається. Сім років з нею живемо, а дітей нема, лікарі вже друге ЕКО призначили перше було безрезультатне, поділився Кирило.
Денис женився пізно аж у тридцять два, жінки в нього, звісно, були, але жодна так голову не заморочила, як Оксана. Коли вперше її зустрів відразу закохався по-українському, з усією душею.
Кирило трохи заздрив другу після знайомства з Оксаною вона була гарна, ніжна, неначе київська весна. На їхньому весіллі Кирило був за дружбу, і трохи журився, що у друга почалися нові щасливі часи, а у нього все складніше.
Дрібний львівський дощик крапав по склу, а двірники махали на всі боки, друзі весело гомоніли. Раптом задзвонив телефон Дениса то була Оксанка.
Привіт, кохана, їдемо вже, десь за дві години буду вдома. Все ще токсикоз? Не підіймай нічого важкого, я повернусь, усе побуду, обіймаю До зустрічі, рідна.
Кирило слухав, уявляв Оксану, як вона хвилюється за Дениса, і думав: «А моя Леся і не дзвонить, знає, що я все одно прибитий до неї, як гвіздок до дошки. У неї все по графіку робота, квартира, а романтики коту під хвіст»
Та раптом Денис крутнув кермо на зустріч летіла «ГАЗель». Аварії не минути, але дивом вони врізались у стовп тією стороною, де сидів Денис, і вилетіли з дороги. Кирило від розпачу втратив свідомість, очнувся вже на узбіччі, боліла голова, рука вся у крові, але двері його були відкриті. Денис не рухався.
До них підбігли якісь добродії, машини зупинялись, Кирило лежав на мокрій траві й чекав швидку. Дениса витягли з машини і поклали на ноші. Кирило нахилився до нього, а друг ледве прошепотів:
Оксани не покинь
Потім їх обох забрали в лікарню. У Кирила перелом руки та добрячий струс мозку, але був при тямі й постійно питав медсестер:
Як Ден? Що з ним?
Та за день повідомили Денис помер…
Кирило лишився сам із болем. На похоронах не зміг бути руку йому ще латали. Леся приїжджала, розповіла, що Оксана ридала та ледве трималась біля труни.
Після лікарні Кирило з Лесею поїхали на Личаківське кладовище. Стояв довго, мовчки обіцяв:
Ден, не хвилюйся, твоя Оксана під моєю опікою, так, як ти просив
Через пару днів поїхав до Оксани, подзвонив у двері вона розплакалась:
Як мені без нього жити? Я не можу повірити, що Дениса нема
Оксанко, я пообіцяв твоєму чоловікові допомагати тобі. Звертайся я поруч.
Минав час. Оксана трохи оговталась, боялась втратити дитину через стрес, лікарка й погрожувала, що нерви не на користь. Кирило навідувався двічі на тиждень, навозив харчі, купував ліки, часом відвозив на аналізи й назад, але Оксана не зловживала допомогою.
Кириле, незручно мені, що забираєш у мене час, пробувала зніяковіло.
Не переймайся, я ж обіцяв Дену.
У Кирила до Оксани були дивні почуття таку жінку він мріяв зустріти, і тепер ось вона, але обставини як грім. Поки Оксана боролась з вагітними недугами, Кирило з Лесею вдруге проходили аналізи знову розчарування Бездітність у них, як хронічний кашель. Леся й не знала, що чоловік допомагає Оксані він у телефоні записав її як «Благодійність», аби раптом хто не запідозрив.
Після другої невдалої спроби ЕКО щось тріснуло Леся почала думати, що винен у безплідності Кирило, а він був, як той лис, що наковтався винограду й більше не міг бігти.
Відчувала Леся чоловік став відчуженим, часто задумується, зникає кудись, інколи зривається. Але на зраду його підозрювати не хотіла вдома все було пристойно.
Кирило розумів, що вдома у нього, як на фронті, але на роботі пішло все чудово повернувся до проекту, що з Денисом починали, і уклав відмінний контракт.
Оксана ж тим часом ставала дедалі безпомічнішою, проблем купа батьки далеко, а в Львові зі своїх нікого. Ноги набрякали, голова тріщала, але скаржилась мало.
Якось Кирило прийшов із торбою продуктів і застав Оксану на драбині вона вішає нові штори.
От, Оксанко, як злячешся хто тебе збиратиме по частинах, особливо з таким животом? строго сказав. Давай-но вниз, а то замість штор буде лікарня!
Допоміг їй зіскочити на підлогу, а сам аж спітнів від хвилювання.
Дякую, Кириле, сказала вона, але одразу побігла до ванної: токсикоз не дрімає.
А він подумав: «Спостерігає Денис із небес? Сам же просив допомогти!»
Іншого разу Оксана попросила:
Кириле, дай поміч у дитячій треба обрати шпалери, а то потім часу не буде. Я тут по району ходила, бачила гарні у вікні.
Кирило взявся за ремонт не міг залишити вагітну наодинці з клейстером і пилюкою. Робили разом: Оксана більше подавала інструменти та морально підтримувала, але кімнату оформили.
Вдома у Кирила теж не цукор дружина весь час зітхає через бездітність. Оксана дочекається маляти
Леся зрозуміла: треба зберігати шлюб, зануритись у справи, стала писати для журналів. А тут їй запропонували вести колонку в одному глянці. Гонорар отримала солідний вернулася додому з оберемком смаколиків і двома пляшками вина.
Слухай, це що свято у нас? здивувався Кирило.
Аякже, мені гонорар дали! Будемо святкувати.
Розклала усе на столі, відкрила вино, включила телевізор там саме їхній улюблений фільм. Сидять, потягують Шабо, жартують.
Раптом задзвонив телефон. Леся глянула краєм ока там значило «Благодійність». Кирило швидко ретирувався на кухню.
Що трапилось? тихо шепотів.
Кириле, прости, але, мабуть, починаю народжувати Швидку вже викликала.
Та ще ж рано
Сім місяців буває, промовляла крізь біль.
Я їду до пологового.
Зібрався швидко. Леся насторожено подивилась:
Ти куди це?
Шеф викликав! Щось там про благодійність пояснювати треба. Все потім розкажу, зайве питати не варто.
Леся не вірила:
Яку ще благодійність, Кириле? Ліпиш мені горобців
Кирило помчав до пологового, дістався, а там вже Оксана. Чекав пару годин, поки повідомили: Оксана народила сина. Кирило відчув полегшення і, як той побитий огірок, повернувся додому.
Леся не спала, дивилась на нього пронизливо:
Твоя «благодійність» висмоктала тебе цілком? запитала з іронією.
Кирило тяжко опустився на диван, відповів чесно:
Так, Оксана народила хлопчика. Я обіцяв Денису допомагати їй Вона зовсім сама.
Все ясно Пазли склались. Тепер ти маєш няньчитись з її малюком, так?
Так, щиро відповів він.
Ну, тоді я за своє. Не буду терпіти, щоб ти витрачав час на чужу дитину, коли своєї у нас не буде і, виглядає, вже ніколи. Я подаю на розлучення, а ти як знаєш. Може, я ще зустріну когось і заведу власну сімю.
Кирило здивовано глянув на неї: вона так і вважає, що у їхній біді винен він.
Це твоє право, Лесю. Я мусив допомогти Оксані та її сину.
Минув час. Леся подала на розлучення, а Кирило переселився до Оксани, тепер допомагав з малим Данилком. А відтак вони одружились і через два роки народилася донечка.
Дякую, що дочитали! Будьте щасливі, всім щастя і добрих обіцянок!
