Куди ж це ти зібралась, така гарна? із ледь стриманим роздратуванням промовила Люба Георгіївна, поглянувши
З того дня, як у Барбоса забрали найдорожче, він так і не міг змусити себе зайти в свою будку.
Дороге задоволення Лесю, знову? Скільки ж можна? Я вже працюю тільки на твого кота! Кіт, якого Леся намагалася
Ця історія трапилась зі мною в далекому 1995 році. Тоді я навчався у Львівському ліцеї імені Героїв Крут.
– Софійко, доню, я все розумію, але іншого виходу в нас немає. Треба. Ми змушені продати будинок.
Пізній бунт Ти розумієш, що ти робиш? голос Одарки лунав рівно, без особливої інтонації, і саме ця тиша
Вона вийшла з чорно-блискучого “Мерседеса”, ледь торкнулася босими литками асфальту і раптом
Тихий бунт Ганни. Оповідання Ганю, я вже не можу, голос у слухавці звучав так, ніби лікар повідомляє
Мене нема Ти знову купила цю дурницю? Григорій грюкнув пакетом об стіл так, що щось усередині дзенькнуло.
Зимовий гість У селі зимою темніє рано, а в заметіль ще раніше. О сьомій вечора за вікном уже нічого