Як мене пр0кляла одна бабуся!

Недавно я штовхнув стареньку, коли виходив з автобуса. У своє виправдання скажу, що знаю — я вчинив, як останній п0кидьок, але тоді мені було не до цього.

Я вийшов з автобуса, навколо один лід, ступити нікуди, а я на роботу запізнююсь, а дорогу мені перегородила якась стара бабуся, от мені у голову не прийшло нічого кращого, як штовхнути її вбік, а у той день мене якась злість переповнювала, то я її ще й навздогін кинув: «Якщо вже ваша старість настала, то майте совість не заважайте жити молодим, сидіть вдома!».

Старенька подивилась на мене своїми здивованими й майже безколірними очима й сказала: «Я б на твоєму місці так не говорила, молодість не вічна, скоро сам на моєму місці опинишся». Її словам я особливого значення не надавав, лише мене цілий день переслідували її очі, вони були якісь безжиттєві.

Після обіду я вже зовсім поринув у свої справи й не згадував про цей випадок. День видався дуже важким, тому навіть у магазин по дорозі додому не заходив. Швиденько вдома перекусив і звалився спати.
Ранок наступного дня був особливо важким, здавалось, що кожна кісточка мого тіла болить, проте я знайшов сили піднятися з ліжка й попрямувати до ванни, щоб почистити зуби.

Я почав чистити зуби й мій погляд упав на дзеркало. У ту мить я загорланив не своїм голосом. А хто б не злякався, якби у своєму дзеркалі мав побачити 25 річного чоловіка, а побачив сивого зі зморшками й на вигляд не менше 70!

Я швиденько набрав свого друга, який живе на кілька поверхів нижче, розповідаю, що постарів за ніч. Він прибіг і лише сміється, говорить, чи не перепив я вчора часом, бо виглядаю точно так само, як і вчора, лише втомленіше. Та й у зображенні дзеркала точно нічого не змінилось.

Я ж продовжував бачити у своєму зображенні старого діда, але зізнатися у цьому вдруге не наважився, бо зараз ще подумає, що божевільний, тому вирішив збрехати, що це у мене жарт такий. Друг мій розізлився, сказав, що я налякав його зранку, а так не робиться, дав мені штурхана і пішов назад по своїх справах, а я боявся вдруге у дзеркало дивитися.

Цілий день я вирішив провести вдома, бо навіть не міг вмитися нормально та у своє дзеркало поглянути. На роботу зателефонував, сказав, що погано себе почуваю. Сам не свій цілий день сидів у спальні й майже не їв. Намагався в інтернеті щось знайти, раптом з кимось таке саме ставалось, але нічого схожого ніде не було. А потім я раптово заснув, і всю ніч мені снилась та бабуся, як вона обертається і те саме мені говорить, насміхаючись.

Наступного ранку я знову побачив нормального себе у дзеркалі й від щастя навіть скакав, як маленька дитина.

Я й досі не знаю, що зі мною сталось того дня, чи це у мене дах поїхав, чи дійсно якісь магнітні бурі. Але тепер я дуже галантно ставлюсь до всіх старших людей, а якщо є можливість, то намагаюсь їх обійти стороною, щоб знову не потрапити у таку халепу.