У батьків Вадима річниця припадала на свято Василя. Він замовив тортик у Надійки, матері-0диначки. Нарешті дівчині усміхнулася доля!

Надійка закохалася у свого однокласника ще в 11-му класі.  Максим був мужнім та вродливим юнаком, дівчата не могли від нього відвести очей. Надійка теж дуже змінилася після канікул – з гидкого каченяти вона перетворилася на струнку, жіночну та симпатичну леді.

Вони сиділи удвох за одною партою. Надійка добре вчилася, вона постійно давала списувати Максиму, а він захищав її та проводжав додому.

Зовсім непомітно їхня шкільна дружба переросла у чисте та пристрасне кохання. Тепер замість того, щоб готуватися до випускних іспитів, вони бігали на побачення.

Ця палка пристрасть страшенно не подобалася батькам Максима. Вони сподівалися, що їхній син буде вступати до університету, а не почне створювати сім’ю відразу після школи. А ще більше їм не подобалося Надійка. Вона ж була з неблагополучної родини. Батька взагалі дівчина не знала. Мама померла від алк0гольного отруєння, коли дівчинці було лише п’ять років. Виховувала Надійку бабуся Марія.

Тому саме ця дівчина не була гідною парою для їхнього сина. Не рівня Надія заможному хлопцеві.

Батьки проводили роботу щодо цього та почали Максима повчати. А потім взагалі сказали, що перестануть давати йому будь-які кошти, якщо він не перестане зустрічатися з Надією.

Спочатку Максим навіть не знав, що йому робити. Він по-своєму кохав Надійку. Звісно, про серйозні стосунки не замислювався і навіть не думав про те, які можуть бути наслідки дорослого кохання.

Хлопець батьків послухався, адже дуже важливою йому була наразі фінансова підтримка, тому покинув Надію.

А через деякий час дівчина дізналася, що чекає дитину. На носі – іспити, вступ до навчального закладу, а тут ось така звістка!

Максим за наказом батьків далі не хотів бачити Надійку. Він навіть слухати її не бажав. Коли вона хотіла йому розповісти про свою вагітність, хлопець просто розвернувся і пішов геть.

Бабуся Марія помітила: з онучкою щось не те коїться. Вона відразу здогадалася, у чому справа.

– Що, Надійко, при надії ти?

Дівчина розплакалася:

– Боже, що я буду робити тепер?

– Нічого, сонечко. Ми з усім якось справимося. Ти тільки не роби аборт! Не вбивай дитинку, не бери гріх на душу, онучко!

– А як же ми тепер будемо? Він і слухати мене не став…- плакала Надійка на колінах бабусі.

– Якось будемо… Я на роботу влаштуюся… Витягнемо… Я одна була з тобою. А зараз же ми удвох. Добре все буде. Я тобі допоможу в усьому. Головне – тільки обіцяй, що навчання не покинеш.

– Не покину, бабусю, обіцяю…

Надійка закінчила школу та пішла до училища навчатися на кондитера. Крім того, вона різні десерти вдома готувала, замовлення приймала через соціальні мережі. У неї навіть з’явилися постійні клієнти.

Потім Надійка народила здорову дівчинку. Назвала її Марією в честь бабусі. А її єдина близька людина влаштувалася прибиральницею у дитячий садочок.

Надійку часто називали всі матір’ю-одиначкою. Однак всі й любили її за щирість та простоту: замовники, одногрупники, викладачі в училищі.

Згодом Надійка закінчила навчання та влаштувалася на роботу до кондитерської. Бабуся з роботи звільнилася та гляділа правнучку, адже онучка її тепер дуже гарно заробляла та забезпечувала родину.

Якось у соціальних мережах її знайшов хлопець Вадим. Він хотів замовити торт на річницю своїх батьків, яка припадала на свято Василя. Коли він прийшов додому до Надійки та побачив її саму, то зрозумів, що ця дівчина є його долею, що він жити більше без неї не зможе. Це було кохання з першого погляду. Через декілька місяців Вадим зробив дівчині пропозицію.

Надійка боялася погоджуватися, вона вже обпеклася раз, тому була обережною з чоловіками. Їй хотілося зробити правильний вибір. Вадим знав, що у дівчини є дитина, та це його не бентежило. Він почав добиватися кохану через Марійку. Щовечора дарував Надійці букети квітів, а дівчинці – ляльки та солодощі.

Коли вони гуляли утрьох, бабуся молилась. Їй дуже хотілося, щоб онучка нарешті стала щасливою.

Одного вечора Вадим з Надією повідомили бабусі, що збираються подати заяву до РАГСу. Бабуся заплакала, коли вони попросили у неї благословення:

– Діти мої, будьте щасливими.

Весілля було скромним, однак молодята світилися від радості. Вадим удочерив Марійку. А Надійка зрозуміла – насправді їй посміхнулася доля. Вона має право бути щасливою.