Благі наміри
Тесю! Нарешті! Я вже зовсім збилася з ніг! Марина Петрівна відкрила двері й міцно обняла сестру. У мене вже голова обертом, руки опускаються не знаю, що робити!
Для початку вгамуйся! спокійна, статечна, як справжня Говерла, Таїсія Петрівна зайшла в передпокій. Вдома вона?
Ні, сьогодні зранку зібрала дітей і поїхала! Марина безпорадно розвела руками. Нічого чути не хоче. Закохалася!
А що я тобі скажу, Маринко? Прогавила дівчину, а тепер уже сльозами не допоможеш! Сідаймо спокійно, розказуй усе, а тоді поміркуємо, як бути.
Тая попрямувала на кухню, і, вмостившись за столом, уважно спостерігала, як сестра готує чай.
Сполосни чайник кипятком! Скільки разів вчу, а все дарма, підняла брову Таїсія.
Марина здригнулася, схопила чайник, необережно повернулася, і тут же вхопилася за мочку вуха попекла пальці.
Та годі вже! Давай, я сама. Сядь, бо щось іще собі зробиш, аж страх бере.
Тая підхопила чайник і хутко заварила чай.
Отак! А тепер викладай усе начистоту! Хто він, що? І що Леся собі думає?
Марина затисла в долонях чашку. Що ж сказати сестрі? Вона й сама до пуття не розуміла, чому ця ситуація так її мучила. Наче й нікчемного в домі немає чоловік, якого привела молодша донька, цілком порядний: не пяниця, нічого такого за ним не водиться, серйозний, ввічливий, має власну справу. Може, не дуже престижна автосервіс, але ж працює! До того ж, руки золоті зміг несправний кран, який вже місяць тік, швидко відремонтувати, навіть після сантехніка. Але Марина так звикла сприймати молодшу доньку через призму потенційної проблеми, про що їй роками втовкмачувала сестра, що хотілося чогось більшого, ніж просто гарне враження. Й ще ця історія знайомства! Де таке бачено, щоб автомеханік просто так, безплатно ремонтував машину першій зустрічній жінці? Зима, мороз, Леся з дітьми посеред дороги застрягла Та хіба таких ситуацій мало? Невже всі почнуть безплатно допомагати? А потім приїжджає у вихідні перевірити, чи з дітьми все гаразд, чи машина працює. Минуло пів року, а він все їздить. А Леся як зачарована. Й ні про дітей, ні про матір не думає. Заміж їй треба, як першого разу не вистачило!
Усю цю зболену історію Марина вилила сестрі, а потім завмерла в очікуванні її висновку. Тая для неї завжди була авторитетом. Ще з дитинства Марина тягнулася за старшою сестрою, яка фактично її й виростила. Батько рано відійшов у вічність, а мама якось викручувалася з двома дівчатками. Постійно заранку до ночі працювала, тому багато відповідальності лягло на плечі Таїсії:
Тесю, ти вже доросла! Давай допомагай!
Різниця у віці була велика вісім років. Коли мама дізналася вдруге про вагітність, то спочатку розсміялась від недовіри, а потім злякалась. Часи були нелегкі, й так ледве йшла з однією. Та і чоловік, і старша донька в один голос: «Витягнемо!»
Мати повірила. Марина народилася слабенькою, часто хворіла, ледь оклигалась. І весь цей час з нею поруч була старша сестра.
Ти для неї, як ангел-охоронець, хоч і кажуть, що їх не буває, заплітаючи Маринці тонкі коси, казала мати, поспішаючи на роботу. Не знаю, Тесю, що б я без тебе робила!
Тая пишалася, брала міцно сестру за руку й вела її у садочок. Для неї це був обовязок, як і готувати сестричку до школи. В перший клас Марина пішла не лише з гарним почерком весь матеріал першого класу Тая пройшла з нею заздалегідь. Бо ж Марина відразу захворіла і перші шкільні місяці провела вдома. Лікарі лише заспокоювали:
Дайте їй час. Дитина квола, перелаштується і все стане на місце.
Знову взялася за справу старша сестра. Вітаміни й ліки по годиннику, обовязковий сон, дозоване навантаження. Тая суворо контролювала все, навіть коли Марина нестерпно кривилась, ковтаючи ненависне молоко.
Терпіти його не можу! Пінка!
Не вередуй, для твого ж добра!
Хоча й супилася, а все ж випивала до краплі.
З доглядом від Таї, прогнози лікарів справдилися вже у другий клас Марина пішла з усіма, рідко хіба пропускала. Вчитись було легко, і вже по закінченню школи мати зібрала дочок та й питає:
Що будемо далі?
Учитися далі! Шкода буде як така розумна пропаде, відповіла Тая. А справимось разом із тобою!
Стипендії було небагато, але й Марина не звикла до розкоші. Тая приїздила раз на місяць, привозила гостинці, ретельно перевіряла кімнату в гуртожитку.
Чому тут пил стоїть? Ти часом не свиня?
Марина відразу ганчірку в руки!
Потім захворіла мама, коли Марина була на другому курсі. Щойно наважилась розповісти про хлопця, а вже за тиждень мамі поставили страшний діагноз:
Тесю! Що робити?
Тобі вчитись! Лиш би мама не знала, що ти в курсі. Я сама розберуся.
Марина побула з мамою останній тиждень. Стримувала себе, ховала сльози, кусала губи. Тая ж усе робила по-господарськи, трималась міцно.
Після похорону сироти вирішили обміняти батьківську квартиру. Марині дісталася невелика однокімнатка поблизу Тесиної.
Добре, що по сусідству. Тая прискіпливо оглянула стіни. Нікого не клич. Все сама зроблю! Дівчата допоможуть.
Бригада, де Тая вже роки водила, славилася акуратністю. Згодом відкрила свою будівельну фірму і скаржилася:
Ні на що часу не вистачає, а Олексій тільки й знає «свої справи». Але нічого, прорвемося!
Та кризи накочувалися одна за одною. Справи просувалися важко.
Ну не можна ж усім голову на плечі приставити… Соромно перед клієнтами! журилася Тая. А в тебе як діти?
Марина розказувала чесно все. Хоч її чоловік і не сподобався сестрі, почувалась винною. Та Олексій з часом таки знайшов до Тесиної серця ключик. Затим до неї прийшло визнання, що Максим непоганий чоловік і батько: родину цінує, дітей любить, все в дім.
Однак вихідні, які Максим присвячував донькам, Тая не схвалювала:
Ну не чоловік, а нянька! Бо зіпсує дівчат!
Марина лише кивала, а про себе думала, що, можливо, Тая трохи заздрить: Олексія не впросиш лишитися з дітьми.
Коли ж у старшого сина Тесі почались труднощі спершу з навчанням, потім і з поведінкою, довелось справлятися самій, адже Олексій мовив:
Сама й виховувала сама й викручуйся! Я заробляю, а материнське виховання твоє.
Тая зітхала, але сперечатися було собі дорожче. Згодом сина відправили в армію.
Там приберуть гонор! Дисципліні навчать!
На диво, хлопцеві там сподобалося, й лишень жартував:
У мене мама той ще генерал!
Коли принишк син, ожила донька:
Мамо, я вагітна.
Тая сіла як підкошена:
Лишень тобі ж вісімнадцять…
То що? Вже доросла. Прошу без моралі!
Які тут вже моралі… Весілля грати треба.
Він не хоче одружуватись.
Оце так ні! Тая одразу в бойову стійку. Онук без батька рости не буде! Вирішу це, не хвилюйся.
Весілля справили швидко, молодих відселили у квартирку після обміну.
Живіть і щоб тихо було!
Якось усталилось у молодої родини. А далі проблеми насипались вже зі сторони Марининих доньок.
Світлана й Леся вдалися чудові, міцні, не схожі на кволу дитину-матір.
Не натішуся! Ото вже молодички! пишалася Марина.
Ще й якби розумними були взагалі прекрасно, жартувала сестра.
Й тут гріх скаржитись. Добре вчаться, у гуртках все гаразд. Світлана в мене розважлива, а Леся в батька: яскрава й гаряча на вдачу.
За Лесею око та око треба!
Дівчат, народжених з різницею менше року, Марина віддала в один клас легше так. І справді Світлані допомагало, а Леся навчалася без зусиль та ще й сестру піднімала.
На дівчат не встигла надивитись коли переходили в шостий клас, Максим потрапив в автотрощу. Марина з доньками тиждень біля лікарні, та на жаль не стало. Сиротами залишились дівчата.
Після похорону Марина поринула в розпач, і майже перестала помічати дітей, ніби й існувати перестала. Добре, що Тая прискіпливо виговорила, мов струмінь холодної води. Врешті, потроху Марина повернулася до життя, з’явилася хоч тінь усмішки.
До кінця десятого класу обидві закохались. Світлана піддалась переконанням тьоті й відступилась, а Леся встояла:
Люблю його!
І що з твоєї любові? закипала Тая. А ти не задумалась, чи підійде він на чоловіка?
То вже наше з Сергієм діло, гідно трималася Леся.
Постійну принциповість Леся зберігала й у стосунках із Сергієм. Поставила ультиматум: хочеш бути зі мною спочатку розповідай батькам, нічого приховувати.
Через рік одружилися. Марина проплакала весілля, а Тая насилу стримувала обурення. Її здогадки про вагітність виявилися марними перший син зявився лише через два роки. Леся вступила до університету, і з підтримкою рідних не брала академвідпустки. Сергій учився заочно і працював у фірмі батька. Батьки підсміювалися, але допомагали. Полегшало, коли Леся закінчила вуз, а тесть узяв її бухгалтером.
Згодом вона стала головним бухгалтером, а Сергій по пораді батька відкрив власну справу. Родина зміцніла матеріально. Марина пишалася щастям меншої доньки, тільки Тая десь у глибині душі тривожилась.
Занадто вже гладко, то погано. З її характером біди не обійдеться, нишком казала сестрі.
Марина мовчала; тихенько переживала, нічого не розповідала зайвого, бо Тая негараздів у власних дітей приховувала, а питань не любила.
Та лихо прийшло невідь звідки. Надто зайнятий останнім часом Сергій закрутив роман на стороні. Леся дізналася про це випадково. Перша підозра зникла романтика в стосунках, чоловік змінився, до дітей часу бракує. Кілька разів питала просто у вічі марно.
Аж одного весняного дня на майданчику поруч молодої мами раптом присіла вагітна незнайомка.
Ти Леся? звернулася різко.
Так
Я Ліза. Жінка Сергія. Твого (тепер уже) колишнього.
Леся розгубилась, а тоді несподівано для себе розсміялася.
Ну й новини! Дитина від нього?
Син. З гордістю погладила Ліза живіт.
Вітаю. А мені це до чого?
Ти що, не збираєшся розлучатись?
Поки не думала. А що?
Моєму синові потрібен батько!
А двоє його старших дітей йому вже не потрібні?
Не знущайся з мене! забідкалась, намагаючись підвестися. Домовся все з Сергієм, мій термін уже минув місяць назад.
Леся стримала сльози перед синами:
Мамо, ти плачеш?
Просто щось в око потрапило. Бігом грай далі, обід скоро.
Сергій не заперечував:
У тебе часу нема, то діти, то робота. А я ж чоловік, у мене свої потреби.
Розлучення минуло болісно. Сергія ніби підмінили, у суді детально торгувався за кожен пункт. Леся ледь не втекла з цього місця, коли ділили квартиру. Алiменти, заяву на звільнення з тестевої фірми вона написала мовчки.
Якщо захочете побачитись із внуками телефонуйте, кинула тестеві на прощання.
Звязків із батьками чоловіка не рвала. Хлопці звикали, що батько з дому зник, але бабуся з дідусем ставилися як раніше.
Марина допомагала доньці, сиділа з дітьми, поки та шукала нову роботу. Тая постійно дорікала:
У девятій вечора?! Теж мені мати Совість є?
Мале ще! Все встигне. Леся працює!
Погоди, ось приведе коханця, і хлопці залишаться на тобі
Марина не хотіла в це вірити, але новий чоловік Леонід зявився швидше, ніж уявляла.
Що ж робити?
Тягни її до тями! Любов любовю, а діти є діти. А він може ж і за альфонса бути! Квартира, машина, усе своя…
Треба перевірити, вирішила Тая.
Як?
Для початку поговорити з Лесею.
Та вона не хоче! Як не просила одне й те саме твердить: добрий він.
Зрозуміло! Не по розуму виросла. Дзвони їй! Тая простягнула трубку.
Для чого?
Хай приїде. А краще я сама. Тая взяла слухавку і коротко: «Мамі погано, приїжджай».
Леоніде, з мамою щось! Я поїхала.
Я погляну за хлопцями. Їдь!
Леся мчала нічним містом мало не на автопілоті. Лише б з мамою було все добре! Світлану не тривожила та вагітна вдруге, нерви зайві.
Марина відкрила доньці двері, відразу відвернулася.
Мамусю!
Все добре!
Навіщо тоді
Заходь! гукнула Тая з кухні. Чи будемо балакати у підїзді?
Леся слухала, не вірячи власним вухам.
Якщо не отямишся забиратимемо в тебе дітей. Мати гуляє, а діти мають це бачити?
Десь всередині Лесі щось луснуло. Встала, розправила спідницю й спокійно сказала:
Тітко Таю, може ви вже своїм життям займетеся? Я вам нічого не винна! Усі ваші настанови досить! З цього дня ані звіту, ані краплі контролю. Спробуєте втрутитися побачите, наскільки я доросла.
Ти як смієш! гримнула Тая, підводячись. Хто дав право?!
Я. Все. Крапка. І до мами це теж стосується: я не ідеал, але й дурною себе не вважаю, щоб ви вирішували за мене. Благими намірами
То, може, й перевірити треба? Тая пильно поглянула.
Таю! схопилася Марина. Зупинись! Це вже занадто Замовкни негайно! Леся
У Марини прихопило серце, і вона опустилася на підлогу. Леся кинулася до неї, виймаючи телефон. Тая ніби побачила ту маленьку Маринку, якій колись молоко через силу давала.
Леся! Викликай швидку!
Вже завтра вся родина збереться у лікарні. Тая стоятиме в коридорі, не знаючи як заговорити. Леся подивиться спокійно й кивне:
Приймаю вибачення.
Лесю
Не треба, тітко Таю. Головне мамі би стало краще.
Марина видужає. С іздою відпустять усі взаємні образи, й більше Марина не дозволить лаяти дочок. Тая й надалі буде неспокійна, та висновки зробить. На весіллі Лесі та Леоніда саме вона першою крикне: «Гірко!», обійме племінницю: «Щастя тобі, дитино. Вибач мене».
Життя все розкладе по своїх місцях. І саме Леся доглядатиме тітку після складних операцій, а Леонід возитиме Таю до лікарів, підтримуючи, як зможе. Вони швидко налагодять стосунки, і Тая, потиснувши руку Лесі, коли вже зовсім заслабне, скаже:
Чоловік у тебе з великої літери! Бережи його, тримай міцно, доню!
Так і буде! усміхнеться крізь сльози Леся.
Саме Леся триматиме Таю за руку, коли та піде з життя. Останнім її словом буде:
Дякую!
