Своєю вагітністю зraньбuла сім’ю на все село!

Оксані не було ще навіть вісімнадцяти, як вона дізналася, що вагітна. Дівчина жила в селі, а для сільської громади, таке явище дорівнювало п0зорові. Тому, аби не уникнути глуму, було прийняте термінове рішення: відмовитися від дитини.

Оксана народилася та все життя провела в селі. У селі її сім’ю дуже шанували. Тата – голова сільської ради, мама – директор у школі. Із самого дитинства дівчину виховували строго та дисципліновано. Батьки під пильним наглядом контролювали, як навчається їхня дитина. Ні в якому разі не можна було отримувати Оксані низькі оцінки. Також їй забороняли допізна гуляти з подругами.

Незабаром Оксана закінчила школу з золотою медаллю. Вона вступала в університет, це навіть ніхто не обговорював, і так все зрозуміло. Невдовзі дівчина переїхала жити та навчатися в місто. Від села до міста відстань була не мала, тому Оксана приїжджала додому тільки на свята. Проте батьки практично кожних вихідних приїжджали до дитини, аби привезти продуктів, грошей.

Дівчина поселилася в гуртожитку, без проблем потоваришувала з багатьма людьми. Через декілька місяців, від початку самостійного життя, вона знайшла собі хлопця, закохалася. Її обранця звали Вадим. Оксана часто втікала з гуртожитку, аби лишень побачитися з ним. Її втечі прикривали подруги. Їй пощастило, тому що жила на першому поверсі. Втекти не було складно. Можна було, як і зістрибнути, так і залізти назад. Закохані гуляли ночами по місту, насолоджувалися одне одним. Хлопець завжди дарував квіти, подарунки, турбувався про дівчину. Через те, що цілими ночами гуляла, замість того, аби вчитися, спала на парах.

Її сусідки з кімнати, жили недалеко, тому кожні вихідні їздили додому. Оксана залишалася сама в кімнаті. Вона користувалася моментом та приводила хлопця в гості. Через три місяці дівчина дізналася, що завагітніла. Найбільше переживала, як про це сказати батькам. Батьку дитини Оксана теж не сказала. Адже боялася, що він ще молодий, дитини не захоче та покине її. Уже наступили канікули, прийшла пора їхати додому.

Живіт швидко ріс, ставав все видніше. Оксана сподівалася, якщо замотає живіт в простирадло, то нічого не буде видно. Проте від маминих очей нічого не приховаєш. Потім про вагітність доньки дізнався батько, і в хаті розпочався справжній скандал. Дівчину закрили на ключ вдома, не випустили навіть на навчання, з усіх сил приховували цю новину від сусідів. Батьки дуже переживали, що дізнається хто із села. Це ж ганьба!

І ось сім’я вирішила, що Оксана народжує, а потім дитину віддають в дитячий будинок, а дівчина повертається на навчання. Але до родів вона буде сидіти вдома. Інших пропозицій не розглядалося. Дівчина була позбавлена будь-якої підтримки, навіть від рідної матері. Ось настав день пологів, їх приймала місцева акушерка. Народилася дівчинка, її відразу забрали та повезли в дитячий будинок. Оксана навіть не потримала її на руках.

Страшно тільки уявити, як дівчина кричала, плакала, благала, аби побачити донечку та потримати її. Ледь не на колінах вмовляла батьків, аби залишити дитину. Та все марно, батьки твердо стояли на своєму. Новонароджену дівчинку швидко відвезли в місто, у дитячому будинку її зареєстрували, як знайдену.

Оксана повернулася на навчання. Їй було складно на чому-небудь сконцентрувати свою увагу, адже всі думки були про донечку. Незабаром вона вирішила обійти всі дитячі будинки та віднайти дитину, проте її пошуки були марними. Та ще й Вадима не бачила, ніби десь пропав. Подруги підтримували дівчину з усіх сил, казали, що віднайдуться і дитинка, і її батько.

Через декілька місяців Оксана дізналася, що її коханий пішов в армію. Згодом вона розшукала його адресу та написала лист, де просила її пробачити. А ще написала про їхню спільну дитину, яку батьки віддали в дитячий будинок.

Відповідь прийшла дуже швидко. Хлопець не заставив чекати Оксану. У листі йшлося, що скоро Вадим приїде додому, бо в нього відпустка, і будуть шукати доньку разом.

Пройшло три тижні й він приїхав, як і обіцяв. Оксана з Вадимом пробули місяць разом. Цих днів вистачило, аби розписатися. Відразу взялися за пошуки дитини. Вадим під’єднав усіх своїх родичів. У висновку донечку знайшли.

Хлопець мусив повертатися, служити в армію. А Оксана з дитиною залишилися жити в батьків чоловіка та чекати на повернення Вадима.