ЖИТТЯ

Коли від нас йдуть у вічність близькі люди, у нас наче обр13ають крила

Коли від нас йдуть у вічність близькі люди, здається, що крила обрізають. Ми не знаходимо собі місця, адже була людина поряд і раптом її не стає. Ми починаємо ходити на могилку і розповідати про всі наші справи та проблеми, ділитися найпотаємнішим.

Нам не хватає тих, хто помер, їхньої присутності. Ми не можемо їх обійняти і тільки світлини залишаються на згадку, як були разом у минулому. Кожен з нас вірить, що вони не тільки спостерігають за нами, а й допомагають у тих чи інших випадках.

Так було і у мене. Покинула дівчина, хоч і прожили ми з нею у цивільному шлюбі декілька років. Є спільна дитина. Вона просто знайшла іншого, багатшого за мене. У нього є квартира, дача двоповерхова, а саме головне – він фінансово забезпечений. Я залишився один. Без родини і без дитини.

Реклама

Пішов на кладовище до матері, якої вже немає десять років. Я завжди приходжу до неї і розказую про все своє життя. Так сталося і цього разу. Посидів я біля її могилки, розповів усе, що у мене сталося, попросив: «Мамочко, якщо ти чуєш мене – допоможи, будь ласка! Мені потрібна сім’я! Я не можу жити сам».

На душі у мене так тоскно й болісно було. Поклав я на могилу букет квітів, які любила мама, і пішов додому.

Наступного дня я повертався додому з роботи. Проходив поблизу дитячого майданчика. Аж бачу: хлопчик маленький стоїть біля краю гірки. Діти усі бігають, штовхаються і зачепили того малюка. Добре, що я підбіг вчасно! Я відчував, що може біда статися! Хлопчик таки не втримався – почав падати. Я встиг упіймав його на руки. Малюк злякався, бо міцно обіймав мене за шию.

Через хвилинку до нас підбігла молода матуся. Вона щиро дякувала мені, а потім запросила на чай. Так я познайомився з Юлею… Вона одна виховує Костика. Чоловік її загинув, виконуючи обов’язок перед Батьківщиною. Ми вже разом п’ять років.

Тепер я не сам і в мене є родина. Усе, що я просив тоді на кладовищі у мами, здійснилося. Напевно, вона все чула з неба і допомогла мені повернути душевний спокій.  

А незабаром у моїй родині буде поповнення. Ми з Юлею чекаємо донечку, а Костик – сестричку.

Реклама

Також цiкаво:

Close