Я живу з чоловіком, який вважає, що гроші це «низька енергія».
Ми разом вже майже два роки, і до недавнього часу все було більш-менш звично. Він мав роботу, брав участь у спільних витратах, дотримувався розпорядку. Але три місяці тому він одного дня повернувся додому і заявив, що пережив «духовне пробудження» й тепер його робота більше не відповідає справжньому покликанню. А вже за тиждень звільнився.
Спочатку я його підтримав. Він пояснив, що потребує часу, щоб віднайти себе, втомився від цієї «системи» і хоче жити «свідомо». Я продовжував працювати, як завжди: вставав рано, поспішав на роботу, повертався додому виснажений. А він залишався в квартирі, медитував, дивився мотивуючі ролики на YouTube, палив полин чи ладан. Казав, що «зцілюється».
Минуло два тижні він досі жодного разу не вклався навіть у частину оренди. Коли я запитав, коли він планує допомагати, він тільки посміхнувся і сказав, що не варто хвилюватися Всесвіт подбає про все. Але під цією «Всесвітом» виявився я. Почав самостійно оплачувати всю їжу, комуналку, проїзд, усе до копійки. Він їв, користувався житлом, інтернетом, водою, світлом, але постійно повторював, що не вірить в «рахунки», бо це життя у страху.
Одного вечора я повернувся додому виснажений, а він лежав із навушниками та слухав аудіо про достаток. Я сказав, шо час серйозно поговорити про гроші. На що отримав відповідь, що я живу «в режимі дефіциту», що мій стрес притягує погану енергію, а мені треба «відпустити контроль». Мене це розізлило. Я сказав, що це не контроль, а відповідальність. А у відповідь почув, що «я ще не прокинувся».
Він клявся, що скоро стане експертом, даватиме консультації, проводитиме сесії, і гроші підуть рікою. Ішли дні нічого не мінялось. Зате він почав «налаштовувати» кожен мій рух: вказував, як розмовляти, як думати, як реагувати на речі. Якщо казав, що перевтомився чув, що у мене «низькі вібрації». Якщо повертався в поганому настрої він розповідав, що я заблокований емоційно.
Особливо запамятався один випадок. Я повернувся з торбами продуктів із Сільпо, поставив їх на стіл і попросив допомогти прибрати все на місця. Він сказав, що зараз у стані глибокої медитації й не може перервати свій потік. Я промовчав. Поки складав все сам, подумав, що поряд зі мною не партнер, а дорослий чоловік, який руками й не хоче братися за власне життя.
Нещодавно я прямо попросив його знайти якусь роботу, яку завгодно. У відповідь почув, що ніколи більше не буде підкорюватися системі заради «порожніх рахунків» і що я маю зрозуміти й підтримати його як «свідома людина». Я відповів, що підтримка це одне, а утримувати дорослу людину, яка нічого не робить, зовсім інше. Він образився й сказав, що я в нього не вірю.
Зараз я все ще працюю, плачу за все і думаю як так вийшло, що з хлопця він став для мене якимсь «спонсором духовної практики» у моїй власній квартирі в Києві? Не знаю вже, чи я його коханий, чи духовний меценат. Знаю лише, що втомився і скільки б там полину не спали, платіжки в застосунку Приват24 самі не закриються.
Тож що мені робити?
