ЖИТТЯ

10 років я давала синові кошти на навчання, а виявилось він їх витрачав на наркотики. А я й не знала, а може просто не хотіла помічати? Мій син помер минулого місяця від передозування, а я залишилась сам на сам з докорами сумління. Невже, я така погана мати?

Певно, що всі матері звинувачують себе, коли їхня дитина пішла по хибному шляху й стала чи то наркоманом, чи злодієм, чи вбивцею. Однак, я і справді винувата, бо як мати навіть не помітила, якою стала моя дитина.

Я стала директором одного з найбільших холдингів країни й роботи в мене було просто нереально багато, а ще грошей, які я витрачала на молодих кавалерів і на свого сина Віталія. Я відчувала себе винуватою через те, що не брала участь у вихованні свого сина, а доручала це вихователям і няням, яких часу від часу звільняла, щоб син не звик до когось і не став називати якусь нерідну жінку мамою.

Я зізнаюсь, що жила у своє задоволення й не надто переймалась життям сина. Я завжди дарувала йому дорогі подарунки, а коли він виріс, то жодного разу не відмовляла йому в фінансуванні його пустощів. Він просто говорив, яка сума йому потрібна і я її давала. Певно, це й була найбільша моя помилка. З року в рік він все більше і більше збільшував свої потреби й врешті загнав мене в борги, які звісно я виплачувала з часом.

Реклама

І ось, одного вечора мені зателефонували з поліції й повідомили, що мій син помер від передозування героїном. Поліціянт навіть повірити не міг, що я не здогадувалась, що мій син наркоман, адже за розповіддю його друзів й однокласників, він не перший рік зловживає наркотиками й ще зі школи його ображали, називаючинаріком”. З 15 років я звільнила гувернантку Лілю й відтоді ніхто мені не доповідав про життя мого сина, а я сама й не вдавалась в його проблеми чи життя. Давала просто кошти й відкупалась фактично від рідної дитини й своїх материнських обов’язків.

Свій відпуск я зазвичай проводила зі своїми кавалерами, яких змінювала щороку. Навіть сина свого не брала, бо йому було не цікаво зі мною проводити час. Я думала, що це просто перехідний вік і йому не до вподоби проводити вільний час з матір’ю. Увесь цей час думала, що він проводить час з дівчатами та гуляє свою молодість й живе щасливо, адже фінанси дозволяють йому і подорожувати, і приваблювати гарних дівчат. Здавалось, що ще треба?

Але ні, він пішов по шляху депресія, наркотиків й жалюгідного життя. Не розумію, яка в нього могла бути депресія, адже я все йому давала? Однак, цього виявилось замало. Я за місяць все більше і більше дізнаюсь про мого сина. Виявляється, що у нього були й стосунки, й розставання, й кохання, й друзі, й проблеми, в які я взагалі не заглиблювалась. Якби я могла повернути час назад, але не можу. Зараз мені здається, що я згадую про сина більше, ніж згадувала про все своє життя. Ось такою нікудишньою матір’ю я стала.

Реклама

Також цiкаво:

Close