10 років тому я пoїxaлa за кордон на зapoбiтки. За ці гроші я купила синові квартиру та оплатила peмoнт в хаті батьків. Та коли я повернулась, то дізналась, що батьки пepeпиcaли хату не на мене, а на сестру!

Моє сімейне життя нe cклaлocя. Тому коли син зaкiнчив школу ми з чоловіком вирішили poзлyчитиcь. Оскільки ми жили у квартирі чоловіка, яку він отримав від своїх дідуся й бабусі, мені довелось з’їxaти. Варіант був лише один – пoвepнyтиcь до батьків в село. На той час син вже навчався в інституті, тому лишився у місті й жив у гypтoжиткy.

В моєї старшої сестри теж був невдалий шлюб, тому також після розлучення повернулась жити до батьків. Вони дуже любили нас з сестрою, завжди допомагали й підтримували. Тому я була впевнена, що батьки будуть не проти мого переїзду до них і не будуть докоряти за мої помилки.

Знайти нормальну роботу в селі було майже нереально. Я розуміла, що в мене є син, якому скоро знадобиться власне житло в місті. Тому терміново мусила щось придумати, аби не сидіти в батьків на шиї. До того ж сестра теж була без роботи, й вони жили лише на їхню пенсію.

На той момент єдине що я придумала – це поїхати за кордон на заробітки. Я знайшла там хорошу роботу з чудовими умовами та гідною оплатою. За ті роки, що я провела в чужій країні, мій син успішно закінчив інститут. Тому в подарунок вирішила купити йому квартиру в місті. Також регулярно відправляла гроші батькам, щоб вони зробили ремонт в хаті, щоб забезпечили необхідні умови для життя: провели газ, воду, замінили всі вікна в хаті та перекрили дах.

Я провела за кордоном 10 років, які мені здались вічністю. Я дуже скучала за сином та батьками. Крім того, робота дуже виснажувала мене. Тому я вирішила повернутись додому. Цій новині зраділи і мої батьки з сестрою, і мій син.

Як і раніше, я допомагала батькам по господарству, чим могла, і навіть знайшла роботу в селі. Хоч оплата там була невелика, все-таки вирішила спробувати. Крім того, в мене ще були заощадження із заробітків. На життя в селі точно вистачило б. Та і графік роботи зручний: зможу і батькам допомагати, і хоч якісь гроші приносити.

Одного разу коли я прибирала в хаті, я випадково знайшла документи. Я була шокована коли побачила дарчу на хату на ім’я моєї сестри. Коли запитала в батьків про це, вони відповіли, що не сподівались, що я повернусь сюди. Батьки думали, що я влаштую своє особисте життя за кордоном і залишусь там. А оскільки сестрі так не пощастило в житті, то справедливо було переписати хату на неї.

Хіба так справедливо? Я так тяжко працювала, щоб заробити гроші й вкласти їх в цю хату. А виявляється, що все це марно. Я не можу пробачити батькам таке рішення. Я вважаю це несправедливим.

Я не знаю, як мені бути далі. Залишитись в селі чи знову поїхати за кордон, щоб заробити гроші на власну квартиру в місті?