З чоловіком доньку ми ростили завжди ввічливою, доброю та щедрою дівчинкою, тому ще з малих літ, вона намагалась залишити мені щось смачне з подарованих її цукерків, а коли підросла, то й гроші хотіла давати, а я все відмовлялась, бо мала непогану заробітну плату, але коли вийшла на пенсію, то все змінилось…
Загалом, моя пенсія – це мізерні дві тисячі гривень, яких вистачає тільки на оплату комунальних послуг та продукти (й то м’ясо та рибу я бачу тільки на великі свята). В основному, мій раціон складається з сезонних овочів та фруктів (здебільшого яблука) та каш.
Мала б я на ці гроші і якось купувати собі медикаменти, що виписав лікар, але тоді мені довелося б голодувати, або сидіти без світла та газу, тому вибір був очевидним.
Тим часом моя донька чудово влаштувалась у нашій столиці, одружилася з місцевим і оце вони живуть у нього на квартирі.Вже й встигли машину купити, правда, ще декілька місяців мають за неї гроші віддавати, але у молодому віці – ті декілька місяців – дрібниці. А влітку їздили у Єгипет, то мені звідти фото надсилала.
Вона не забуває про мене, дзвонить кілька разів на тиждень та запитує, що там і як, і я перший час постійно її брехала, що всього вистачає, і що я ледь не щодень червону рибу та м’ясо їм, а вона й вірила, бо, напевно, не хотіла думати про мізерну пенсію та не малі ціни у магазинах.
Все-таки одного дня, я усвідомила, що без її допомоги не впораюсь, бо вже все моє взуття стерлось і я не мала у чому навіть по продукти сходити. Подзвонила й попросила допомогти, бо ж не вистачає, вона радо погодилась і наступного дня я отримала 100 гривень.
Я розумію, що у них і кредит, і життя у столиці недешеве, але ж вона там витрачає скільки у день на горня кави, а я тут навіть капці за такі гроші не куплю.
Коли вона ввечері зателефонувала та запитала, чи я отримала гроші, то я ствердно відповіла й подякувала, хоча дуже хотілось плакати, що я і зробила після того, як донька поклала слухавку.
Невже вона сама не здогадується, як мені важко жити з такою маленькою пенсією, чи її просто зручно жити, коли її розказують байки про м’ясо та червону рибу?
Нічого, незабаром мають приїхати з чоловіком, то побачить, які там «багатства» у холодильнику матері.
Що ви думаєте про цю ситуацію? Щоб ви зробили на місці старої пенсіонерки?
