«Навіщо їм той дoрогий naм’ятнuк. Замовимо якийсь дeшeвший. У будь-якому випадку їм все одно»

Нещодавно нашу родину спіткало велике rope. Спочатку захв0piла мама, а потім до ліkapні потрапив й батько. Найбільше я та брат з сестрою боялися, що батьки підхопили той Bipyc. Швидкий тест виявився позитивним. Батьки перебували у лikapні. Обоє у вaжк0му cтані. Я з дружиною та дітьми сидів на kapaнтині. Адже ми мешкали разом з батьками у їхньому будинку, а тому також могли бути xв0рими.

В цей час до міста повернулася моя сестра з чоловіком. Вони поселилися у нашої тітки. До батьків її все одно не пустили. Але злий рок зробив так, що вони приїхали не дарма. Першою не стало мами, а через кілька годин й тата. Не буду вдаватися у подробиці, але лікарі лише розводили руками. Нам їх так й не віддали. Лише після поховання повідомили місце на кладовищі.

Брат приїхати так й не зміг. В нього як раз хворіла дружина. На ньому були діти. Разом з сестрою ми пішли на кладовище. Принесли квіти на безіменну могилку. Прямо там ми й почали обговорювати питання покупки майбутнього пам’ятника. Вона та я вже цікавилися цінами та асортиментом, який був у нашому місті. Погодилися на подвійний з портретами та якимось написом.

Однак тут в нашу розмову втрутився чоловік сестри. Хочу сказати, що він ніколи мені не подобався. Завжди був якимось дріб’язковим та корисливим на свою руку. Ніколи не відмовлявся від допомоги або якихось подарунків від наших батьків, зате сам жодного разу нічим їм не допоміг. Й навіть зараз, коли їх не стало не хотів навіть по нормальному вшанувати їхню пам’ять. Треба ж було йому вставити свої п’ять копійок. «Навіщо їм той дорогий пам’ятник. Замовимо якийсь дешевший. У будь-якому випадку їм все одно».

Сестра та я зніяковіли. Вона від сорому, я від обурення. Та як в нього язик зміг таке виговорити! Ми тільки но відійшли від їхньої могили. Сестра так на нього подивилася, що він пішов вперед відчиняти автомобіль. Я нічого не сказав. Не хотілося починати скандалу. Але цих слів я йому ніколи не забуду.