ЖИТТЯ

Її привезли кілька років тому, й після того ніхто не відвідував стаpeньку. Її просто залишили доживати у будинку для пpucтарілих

Я працюю у будинку для пpucтарілих вже майже десять років. Що за цей час мені тільки не довелося бачити. Скільки cлiз вiдчaю було пролито у цих стінах. Але історія цієї старенької мені настільки запала у душу, що я вирішила про неї написати.

Лідія Петрівна потрапила до нас кілька років тому. Її привіз син та його дружина. Сказали, що більше не можуть за нею доглядати. Але вже тоді я бачила, що вони хочуть просто від неї здихатися. Старенька не потребувала догляду. Вона ще була здорова й могла сама про себе попіклуватися. Єдине, що впадало в очі це смуток на її обличчі. Здавалося, що вона просто змирилася зі своєю долею.

Я особисто показала їй кімнату, допомогла розкласти речі та ознайомила з розкладом та нашими правилами. Старенька слухала все без участі. Її думки була далеко звідси. Тоді я сказала, що їй не варто так сумувати. Вона обов’язково знайде собі подруг, а рідні будуть її відвідувати. Та тут вона здалася й почала плакати. «Вони більше не приїдуть. Син та його дружина отримали все що хотіли від мене. Тепер квартира їхня, й більше не потрібно відвідувати стару та хвору матір». Сльози котилися з її очей. Я почала її заспокоювати.

Реклама

Але час показав, що старенька мала рацію. Проходили тижні, місяці. Ніхто до неї не приїжджав. За цей час вона познайомилася зі своїми сусідками. Знайшла улюблене заняття. Вона могла цілими годинами читати книжки з нашої бібліотеки. Розповідала, що колись була вчителькою літератури. Пройшов рік, а рідні не з’являлися. Навіть жодного разу не зателефонували. Бачили б ви її обличчя, коли до когось приїздили онуки або діти. Серце розривалося від жалю.

Коли старенької не стало, то ніхто навіть не приїхав. Номер вказаний у паперах виявився не дійсним. Її історія змусила багатьох задуматися про свою старість…

Реклама

Також цiкаво:

Close