3aплaкaна свекруха попросилась пожити з нами, приїхавши серед ночі!

Була темна ніч, коли у двері до нас хтось постукав. На порозі стояла зaплаkaна свекруха із cuнцями на обличчі (а потім ми побачили їх на всьому тілі). Свекор того вечора надто розбушувався й знову сильно п0бив її. Він і до цього не особливо її шкoдував, а тепер, як 0звiрів. Вже зранку ми були у лікaрні, щоб свекруху перевірили, чи їй нічого не злaмали та чи не має стрycy. Лікарі розуміли, що це п0бої й наполягали, щоб вона написала заяву на свого чоловіка, проте вона твердо стала на тому, що робити цього не буде, але заяву на poзлучення вона таки подасть.

Я намагаюсь зрозуміти свекруху, але у мене нічого не виходить. Зараз вона живе з нами в однокімнатній квартирі, й коли ми пробуємо з нею поговорити про це, то вона ображається. Але чому вона скільки років терпіла і ні разу не написала на нього заяву? Можливо, якби вона зробила це раніше, то не потрапила б у таке становище зараз. Свекор робить все, що йому заманеться, а причина у тому, що його ніхто не карає, він не відчуває відповідальності за скоєне.

Скажу чесно, що переїзд свекрухи дуже ускладнив моє життя. У мене з нею нормальні стосунки, але троє людей у маленькій однокімнатній квартирі – це надто багато. Тим паче я зараз вагітна на восьмому місяці, й мені щоранку потрібно перелазити через свекруху та її розкладачку, а для мене з животом це справжнє випробовування! І не найлегше!

Звісно, вона допомагає нам у побуті, може щось їсти смачненьке приготувати, але я все це й сама могла робити, аби отримати більше особистого простору. Я досі ходжу на роботу, бо вона легенька й не вимагає багатьох сил, тим паче гроші нам потрібні, як ніколи. От тільки є одна проблема. Гуляти після роботи я не можу, бо погана погода, а повертатися не хочу, бо там мене чекає свекруха зі своїми турецькими серіалами, які я недолюблюю.

Я вирішила, що прийшов час поговорити з чоловіком про те, як він планує розв’язувати проблему, що склалась, але він лише знизав плечима і відповів, що не бачить у цьому проблеми, й тепер його мама буде постійно жити з нами, мов мені потрібна допомога з дитиною. Тут у мене навіть щелепа відвисла. У нас дуже мала квартира навіть для двох, тому я думала, як ми тут зживатимемось утрьох, а тут виясняється, що нас буде аж четверо! Це ж просто якась банка з огірками!

Я так жити не погоджувалась, тому запропонувала чоловікові два альтернативні варіанти. Перший полягає у тому, що від нас з’їжджає свекруха на орендовану квартиру, а другий, що з‘їжджаємо ми. Жити разом я точно не планую.

Тут мені й чоловік пояснив, що ця квартира лише свекрушина, а батько переписав на себе їхню двокімнатну, тому ми не маємо права якось претендувати на цю, у якій довгий час живемо.

Попри це, мені здається, що краще вже зовсім переїхати, бо ми навіть удвох побути не можемо, поговорити чи поцілуватися, поруч завжди є свекруха. Страшно уявити, як складеться наше життя після народження дитини.

Чоловік образився на мене й сказав, що якби це була моя мама, то я б так не поводилась, але це неправда! Я б ні з ким не могла так жити. Ми молода сім’я нам потрібно щось своє та й особистий простір кожному треба!

На вашу думку, як краще вчинити у цій непростій ситуації?