Коли пенсіонерка занедужала, то одночасно виявила, що у неї закінчився хліб. Вона довго думала, як у сусідів попрохати купити її хліба, а потім вирішила що краще без хліба їсти той суп, все одно ситно виходить, ніж з такою допомогою.
Вона не вперше потрапила у таку ситуацію. Кілька місяців тому, вона знову ж таки нездужала, тому попросила у сусідки купити її хліба та молока. Зробила вона це ще зранку й цілий день провела в очікуванні, щоб не пропустити дзвінка чи стукоту сусідки. Навіть думала сама до неї сходити, але нездужала б. Тільки наступного дня вона отримала своє молоко та хліб й раптом усвідомила, що вчора цілий день нормально жила і без них.
Це стало для неї своєрідною грою, де вона, сильна та незалежна, намагається жити не просячи ні в кого допомоги. Одне нехитре правило раптом зробило її життя у рази цікавішим та простішим.
Ось минулого місяця, наприклад, у неї вкрали гаманець майже зі всією пенсією, тому на ті гроші, що залишилися вона купила собі борошна, трохи цукру та чай. Звичайно, вона могла б попросити допомоги у дітей, але тоді б вона вийшла з власної гри. От вона і жила місяць так, то коржики якісь пекла, то локшину й вижила. До того ж навчилась один пакетик чаю використовувати по кілька разів, щоб смак не псувати.
Звісно, діти дивувалися, чому вона так схудла за один місяць, й хвилювалися за її стан здоров’я, але вона все одно не стала просити у них допомоги, щоб не стати тягарем на їхніх плечах. Краще ледь доживати, ніж жити з думкою, що ти комусь щось винна.
До цього вона дійшла не у старості, а так все життя жила та й дітей своїх вчила так само: не потрібно просити допомоги, щоб не нести за це винну протягом всього життя.
Як вам такі погляди літньої жінки?
