Недавно мені зателефонувала стара подруга і почала плакати у слухавку. «Уяви, думала зроблю і собі добре, і клієнтці, а тепер ще й штpaф доведеться платити, принаймні я так думала!» – почала вона свою розповідь.
Почну свою розповідь з того, що подруга давно вивчилася на майстра нігтьового сервісу, манікюрницю, загалом, тому у неї вже є своя незмінна база клієнтів, і нікого нового вона майже не бере, лише коли десь віконце з’явиться.
Звісно, коли почався kapaнтин, то і всі салони краси закрили, для нашого ж здоров’я. Звісно, кожному робітнику все одно потрібен заробіток, тому вони не здалися, роздали свої візитки клієнтам, мов можуть приїжджати до них додому у повному озброєнні з рукавичками та змінними масками, або щоб ті приходили до них додому. Моя подруга зробила розумніше і продовжила приймати всіх у салоні, тому що тягати за собою купу інструментів просто важко. Їй було простіше постійно дезінфікувати салон та самі інструменти.
Звісно, всі клієнти знають, чим вони ризикують, і вони мали повноцінне право відмовитися.
Тому коли постійна клієнтка зателефонувала і дуже просила її прийняти, то подруга розповіла їй про ризики, але таки погодилась і назначила точний час.
Все проходило, як завжди. Подруга обробила всі інструменти та салон перед приходом клієнтки, а потім зробила сам манікюр. У кінці вона вже назвала звичну суму, нічого не змінилось.
– Чому це я маю вам платити? – запитала клієнтка – Ви не мали права робити мені манікюр. Зараз naндeмія, і ваш салон мав би бути закритий. Якщо я зараз зателефоную у noліцію, то вам грозитиме такий штpaф, що весь салон прийдеться продати!
Подруга ніяк не очікувала такого повороту подій. Клієнтка пішла, а через 5 хвилин на порозі стояли пoліціянти, які на перший раз не виписали їй штраф, але взяли з нею обіцянку, що вона більше не прийматиме так людей. Тим часом постійна клієнтка пішла додому з новими нігтиками, ще й безплатними!
І як після цього довіряти людям і хотіти їм допомогти?
