Ще у дитинстві ми з Веронікою непогано ладнали. Можливо, це виникло тоді, коли наші батьки стали приділяти їй більше уваги. Моя сестра була непростою дитиною: постійно байдикувала, вживала алк0гольні напої, приходила опівночі додому. Вона розчарувала матір, яка намагалась нас виховати гідними дівчатами.
Моє життя склалось добре, на відміну від життя моєї сестри Вероніки. Я вийшла заміж й народила також доньку. Вона вже й інститут закінчила й встигла вийти заміж за молодого парубка, який її не заслуговував. Не те щоб я його критикувала, але було в його очах щось таємниче і лякливе. Він розумний і проворний, працює маркетологом на іноземну фірму.
З сестрою я майже не спілкувалась, тому що сім’ю вона зазвичай ганьбила. Всі знали про її пригоди. Вона мала 3 викидні через свою ж недбалість і лише Сашкові вдалось вижити. Вона ним особливо не займалась. Часто вечорами його самого залишала. Він й втікав з дому. У село до моїх батьків 15 км, і нікому не втямки, як він до них добрався. І ось сестра померла. Сказали, що через нарк0тики. Не хочу вдаватися в деталі, вся наша родина доклала всіх зусиль, аби її спасти, але не вийшло. Батькам вже за 80 років, Сашка направили в місцевий притулок для дітей.
Коли я прийшла сюди, щоб його забрати, мені сказали, що потрібно оформляти опікунство. Оскільки я залишилась без чоловіка (він загинув 3 роки тому в автокатастрофі), я не могла взяти племінника до себе й попросила дочку з чоловіком оформити його на себе. В них все ж сім’я, дохід непоганий, та й не чужу дитину беруть, а двоюрідного брата.
Мій зять Ігор фактично був не проти, що мене здивувало. Я раділа, що племінника швидко вдалось спасти з цього дитячого будинку, де з нього точно бандита виховають.
Минув рік. Якось я зайшла провідати дочку в будній день. Зазвичай, я приходжу на вихідні, коли всі вдома. Сашко вчиться дистанційно, тому я завжди вважала, що не треба турбувати навчальний процес. Але не цього разу.
Коли прийшла, побачила, що ноутбук просто лежить на дивані, а Сашко прибирає будинок та перекладає документи для Ігоря у відповідному порядку.
Зайшла і питаю: Чому не вчишся?”
У відповідь від Сашка почула: “Дядько дав купу справ на сьогодні. Мені не до уроків. Дядько Ігор сказав, що школа й так мені не допоможе. Від матері-нарк0манки розуму не візьмеш”
Я була шокована від цих слів. Вони навіщо його взяли до себе: для роботи чи для виховання? Я забрала Сашка й залишила записку, що він у мене. Мене чекає довга розмова з зятем й дочкою! Якщо не вгамуються, то прийдеться вдаватись до більш рішучих дій!
