Після того, як не стало мого чоловіка, я вирішила, що буду жити сама. Дочка давно вийшла заміж, має власних дітей. Інколи приїздить до мене в гості. Я не стала замкнутою пенсіoнеркoю, яка тільки те й робить, що жaлiється на все на світі. Разом з подругами ми регулярно відпочиваємо, ходимо до сауни, басейну. Збираємося потеревенити у якомусь кафе. Загалом, я активна пенсіoнерка. Єдине, на що я так довго не наважувалася, так це почати нові стосунки з чоловіком.
Мене постійно зупиняло те, що скажуть люди, як до цього поставиться дочка. Та й взагалі, я відвикла жити з чоловіком. В мене у квартирі мешкає тільки кіт, який вимагає багато уваги, а додай до нього ще чоловіка, і я знову перетворюся на домогосподарку.
Але на святкуванні дня народження подруги я познайомилася з її приятелем. Він був колишнім військовим. На пенсії займався бджільництвом. Ми з ним дуже зійшлися того дня. Я не могла наслухатися його історій з життя, цікавих випадків зі служби. А під кінець він запросив мене на дегустацію меду. Того вечора я поверталася додому не сама. Він як справжній офіцер провів мене до самих дверей.
Я навіть не зрозуміла, як в нас все так швидко закрутилося. Але через місяць я вже пояснювала дочці, що мешкаю не сама. Вона була здивована. Сказала, що давно потрібно було з кимось зійтися. «Для чого самій мешкати у квартирі. Я ж вже не маленька, все зрозумію». Подруги також мене підбадьорювали та жартували. Я й сама з цікавістю до всього віднеслася.
Але після того, як ми прожили разом декілька місяців, я вигнала його на вулицю. Я забулася, що це за пекло – жити з чоловіком. Скільки потрібно витратити сил на прибирання, на те, щоб попрати йому речі, приготувати перше, друге, третє й запити. Просто жах. А чоловік, який здавався таким хазяйновитим, виявився справжнім ледащо. Скільки я чула про його пасіку. А так жодного разу й не скуштувала меду. Останньою краплею стало його небажання платити за комуналку. Він жив в мене кілька місяців й не дав жодної копійки. Навіть на продукти. Тож одного дня я його просто не пустила до квартири, а речі викинула через балкон.
На ті ж самі граблі. Я ще ніколи так не помилялася, коли вирішила знову зустрічатися з чоловіком у свої шістдесят.
