Мене Любою звуть. Я з бідн0ї сільської сім’ї. Мати моя дояркою на фермі працювала, а батько безробітним був.
Я не знаю, чому моя мати з ним жила. Можливо тому, що вибір у селі невеликий. Батько був ще тим пияк0м, оковиту, здавалося, більше життя любив. Ну а мати терпіла його, звісно. Тягла усе на собі, поки він безпробудно пиячив та відсипався. Проте хоч статус якийсь був – заміжня, не розлученка, не одинока. Нічого страшного, що чоловік без горілки жити не може і не робить нічого по господарству. Проте заміжня. Така позиція була у моєї матері.
Я ще з дитинства розуміла, що такого життя, як у неї, я не хочу! Це ж просто якесь жалюгідне існування!
Закінчила я сільську школу та й поїхала у місто до училища навчатися. Жила в гуртожитку. Та мені потрібні гроші були, щоб хоч якось жити краще.
Влаштувалася я на заправку. Робота паскудна. Бувало, що і цілу ніч на ногах потрібно вистояти. Обслуговуєш усіх: і багатих, і бідних, і жорстоких, і чуйних. Хтось чіпляється, хтось нецензурною лайкою вкрити може. Та ще й постійно одяг смердів паливом. Одним словом, роботу я цю ненавиділа, але вибору не було.
На цій же самій заправці я познайомилася з Єгором. Він приїхав на крутому джипі. Заїжджав на заправку нашу дуже часто, майже через день. Все на мене якось по-іншому, не так, як інші, з бажанням пристрасним дивився. Йому було 40 років. Він мав власний бізнес, грошима розкидав направо і наліво. Цей чоловік зізнався, що зачарований моєю красою, і що такій дівчині, як я, на заправці не місце.
А потім Єгор запропонував зустрітися у неформальній обстановці. Коли я прийшла на побачення, цей чоловік запропонував мені життя у розкішній квартирі та гроші на картку щомісяця, якщо я буду задовольняти його тілесні бажання.
Він був статним та симпатичним чоловіком, не був мені неприємним. Тому я подумала і наважилася на цю пропозицію. Єгор зняв для мене розкішну квартиру у центрі міста. Він повністю забезпечував мене усім, чим я хотіла. Я продовжувала навчання і покинула ненависну мені роботу на заправці. А він приїжджав не дуже часто – раз чи двічі на тиждень.
Стосунки у нас тривали близько двох років, і ось на черговому побаченні Єгор зізнався, що збанкрутів. Він говорив, що більше не зможе мене забезпечувати так, як раніше. Однак втрачати мене не хоче. Єгор запропонував мені вийти заміж за нього.
Я ледь не розсміялася тоді. Звичайно, я йому відмовила. Ми ж ще тоді домовлялися, що у нас лише угода. Послуга за послугу. Мені потрібні були лише гроші його. Навіщо мені заміжжя? Навіщо мені спільне життя з ним? Про це я зовсім не мріяла. Навіть його хлопцем своїм ніколи не вважала. Просто коханцем для мене був.
Дивний якийсь! Наче й дорослий чоловік, а не розуміє, що молода дівчина з ним може бути тільки завдяки його фінансовій підтримці.
