В мене з моєю свекрухою не дуже хороші стосунки. Вони стали такими з самого початку, адже буквально при знайомстві вона назвала мене «страшненьк0ю» та «сірою мишею». Мовляв, для її сина потрібна краща та красивіша дівчина.
Я ще тоді обурилася, бо яке ж її діло, яка в її сина дружина на вигляд? Він ж вибрав мене, нам добре разом, а хіба це не головне? Для чого приписувати тут ще й її суб’єктивну думку?
А коли я стала жити з чоловіком в її квартирі, то одразу почалася війна, в якій вона тримала провідну позицію. Вона завжди хотіла показати «хто в цьому будинку господиня». Щоб ви розуміли, вона навіть давала свої непрохані поради в макіяжі. Ніби вона візажист провідний. А поради в неї були, м’яко кажучи, так собі.
Коли я народила сина, ситуація, на відміну від моїх очікувань, кращою не стала. Я думала вона допоможе мені з дитиною, але замість цього нічого, окрім попрікань, повчань та всього такого ж подібного, я не отримала. Тому, щоб не втратити молоко, я переїхали з сином до своїх батьків.
Пройшов місяць, і чоловік зрозумів, що я серйозно налаштована і не збираюся повертатися в квартиру свекрухи. Тому він вирішив орендувати однокімнатну квартиру. Ми переїхали, проте свекруха від мене не відстала. Вона стала приходити до нас в гості та провіряти всю квартиру. Шукала, до чого їй можна було б причепитися та понервувати мене.
Особливо їй подобалося заглядати в холодильник та вирішувати, що нам не вистачає, а що потрібно викинути. А ще завжди дивувалася, що в нас велика оплата за комунальні та звинувачувала в цьому мене, мовляв я по дві-три години у ванній сиджу, від того і такі рахунки.
Проте найобразливіше те, що свекруха ніколи не робила подарунки сину. Ніби він не її внук. Хоча гроші в неї точно були. Вона мала ще одну квартиру, яку здавала в оренду, і їй щомісяця приходила чимала сума, як додаток до пенсії. Хоча це скоріше її пенсію можна назвати додатком до орендної плати.
Я сказала декілька «ніжних» слів свекрусі, і вона перестала приходити до нас, проте тепер вона все лайно виливає на мене через телефонні розмови та швидко відключається, щоб я не встигла нічого їй відповісти. Нагадила і втекла, так сказати.
Тоді я попросила чоловіка, щоб він поговорив з мамою, і вона нарешті залишила нашу сім’ю в спокої. Я не збираюся з нею спілкуватися і буду всяко перешкоджати її спілкуванню з моїм сином. Не потрібна йому така ненормальна бабця.
