Лариса Миколаївна засмутилась від звістки, що донька почала зустрічатися з Михайлом, сином Савчуків, вони у їхньому селі були найбагатшими, а куди їм до них братися? Жінка втратuла чоловіка рано, залишилась сама з донькою, тому крутилась, як могла, мала основну роботу, підробляла кухарем та швачкою, могла і нянею. Загалом, заробляла гроші всіма способами, аби її Діана нічого не потребувала. Мама навіть допомогла доньці отримати бажану освіту – вчителя української мови.
Михайло та Діана зустрічалися лише рік, а тоді вирішили, що не хочеться відтягувати весілля, про що й повідомили батькам. Лариса Миколаївна від цієї звістки спохмурніла, не було у неї грошей, щоб доньку гідно заміж віддати, лише ж навчання закінчилось, не встигла нічого віддати, а перед багатими сватами теж не хотілось осоромитися.
Свати були заможними людьми, мали магазин у селі та кілька у місті їздили на дорогих машинах, мали будинок і дві квартири у місті, які в оренду здавали.
Одного разу свати запросили Ларису до себе у гості, щоб краще познайомитися. Оскільки вона раніше ніколи у них не бувала, то Олена, мама Михайла, влаштувала їй цілу екскурсію по дому.
– Ось наш стіл дубовий, нам його аж з Лондона привезли! – вихвалялась Олена, а Галина лише посміхалась, не знала, як реагувати на такі дорогі речі, а заздрити й зовсім не вміла. Намагалась бути приязною, все, аби донька щасливою була.
Лариса звернулась до двох сестер, які розуміли її та позичили грошей, тому мама змогла подарувати доньці хороше весільне плаття, сама ж позичила костюм в подруги, щоб не витрачатися зайвий раз.
Весілля було пишним та дорогим. Всі навколо безупинно кричали молодятам гірко, а Лариса відчувала це усередині себе. Вона помітила, як всі навколо обговорюють, що Савчуки організували синові шикарне весілля, мов вона там і ні до чого була, хоча й чесно оплатила за своїх 25 гостей від нареченої сама. Для неї це була велика сума, проте впоралась, не могла доньку залишити ні з чим.
Першим слово ведучий також дав Олені та її чоловіку.
– Дорогенькі наші, єдине, що ми можемо вам побажати – будьте щасливі та здорові завжди! А щоб вам краще жилось, то ми підготували вам один конверт, – промовляли вони та всі голосно аплодували.
Наступний тост говорила Лариса, проте її слухати ніхто не став, хіба могла вона подарувати товстенький конверт?
– Михайло, сьогодні я віддаю тобі свій найбільший скарб, моє золото. Прошу, бережи його, як зіницю ока, – говорила жінка, а по щоках текли сльози. – Я підготувала вам подарунок – це ключі від двокімнатної квартири. Звісно, ремонт і меблі там старенькі, але з подарунком від сватів ви там все оновите! Нехай завжди у вашому домі панує мир, злагода та щастя!
Всі гості в мить притихнули, почувши про такий шикарний подарунок, навіть свати втратили дар мови.
Лариса відразу вирішила, що забере стареньку маму з міста до себе, а квартиру доньці подарує, щоб ніхто не смів її ображати за бідність.
