– От я вже четвертого чекаю, – ділиться Іванка, а на лиці сяє усмішка. – От лише мене зараз тypбує те, що чоловік досі нічого своїй мамі не розповідав, відтягував до останнього. Мене скоро у пoлоговий заберуть, а він їй ще не хоче говорити.
– А що мама чоловіка може бути не рада поповненню у сім’ї?
– Ну, так… Просто вона чекала лише першого онука, а коли я повідомляла про наступні вагітності, то говорила нам з чоловіком, що ми дурні діти, які плодять бідність. Ну ми ж раніше на орендованій квартирі жили, а для неї це те саме, що на вулиці.
– Ну, але ж зараз у вас все мало змінитися. У вас он уже будинок добудований.
– Та справа не тільки у домі, ми скоро туди вже переїздимо. А в тому, що свекруха не може спокійно ставитися до багатодітності. Ми її ледь не відкачували після звістки по третю вагітність. От тепер з цією чоловік вирішив потягнути, і дотягнув до того, що його мама сама все зрозуміла. Навідалась у гості без запрошення і побачила мій живіт.
– І як же вона відреагувала на четвертого онука?
– Ой, там таке почалось! Вона спочатку непритомніла, а потім до істерики все дійшло, що ми з чоловіком божевільні, що на вулиці криза, не зрозуміло, що на нас чекає, а у нас тут рай, ми дітей плодимо. Загалом, у гостях вона побула пів години та весь цей час кричала, а потім пішла геть. Через кілька годин подзвонила сестра чоловіка й звинуватила нас у тому, що мама у лікарню потрапила, мов, це все через мою чергову вагітність.
Надя не могла зрозуміти таких дивних реакцій свекрухи на поповнення у родині, адже вони ніколи не змушували її сидіти з онуками та не випрошували гроші на будівництво чи дітей. Загалом, з цим всім чудово справляються її батьки, які лише раді новенькому життю і з нетерпінням його чекають.
– Мої батьки нам у всьому допомагають. І за дітьми подивляться, і грошима допоможуть, і от подарували нам ділянку землі, де тато з чоловіком за кілька років такий будинок хороший побудували! А більша частина коштів теж їхня. Я ж постійно дома, з дітьми, а чоловік заробляє не так багато, а коли й має вільний час, то відразу на будівництво, про підробітки й мови немає.
Свекруха та сестра чоловіка нам ніяк не допомагали, лише говорили, що це божевільна та дорога витівка. З тим, що дорога і сперечатися не буду. Ми потратили жахливо багато грошей, але ж ми це зробили для дітей!
Дякувати Богові, що у мене чоловік – не мамин синок, він свою думку на все має, тому доки його мама та сестра критикували мої вагітності та наш будинок, він успішно справлявся з роллю тата та будівельника.
Я ставлюсь до сестри чоловіка з повагою. Вона сама одну дитину виховує, на роботі працює, ніколи ні в кого нічого не просить, але от не розумію, чому вона свою маму так підтримує і дорікає нам за наш вибір.
Після того, як свекруха дізналась про чергову вагітність Наді до лікарні її забрали з перед інфарктним станом і тепер всі родичі їх звинувачують. Але хіба їх можна назвати винними?
