Вже пішов 7 рік мого шлюбу, за цей час у нас народилось двоє прекрасних діток. Старшому Тимофієві 5 років, а молодшій Яринці – 1,5 роки. Стосунки з родиною чоловіка у мене були добрі, лише зі свекрухою нейтральні, але все це не спроста.
До появи доньки у нас були досить добрі стосунки, а потім все змінилось. Коли вона приходила до нас у гості, то доньку ігнорувала. Синові й подарунки купить і на прогулянку з собою візьме, а Яринки мов і не існувало для неї. Спочатку я думала, що це через те, що вона надто маленька, але за півтора року нічого не змінилось. Яринка зовсім не знає свою бабцю.
Остання наша зустріч зі свекрухою закінчилась тим, що я почала серйозно думати про те, щоб обірвати будь-яке спілкування з моїм сином. Причина здавалась не такою значною, але…
Зовсім недавно вона взяла Тимофія з собою в парк атракціонів, а коли ввечері привела його додому, я з чоловіком зустріла її з донькою на руках, яка тягнулась до бабусі. От лише та на неї й оком не глянула, розповіла, як вони відпочили з онуком і удала, що не бачить, як Яринка простягає до неї ручки. Від цього нам з чоловіком було дуже неприємно.
Ми переконані, що далі так продовжуватися не може, адже син може вирости егоїстичним, а доньку точно турбуватиме питання, чому бабуся любить лише братика, на яке ми відповіді й самі не знайдемо.
Говорити з нею пробували, нічого не діє. Можливо, ви нам щось порадите?
