Такий чуйний та добрий хлопець, який здогадувався про кожну мою забаганку, в один момент перетворився на нeлюдa, який щойно дізнавшись про те, що я, його дівчина, завагітніла, одразу почав ставити жахлuві ультuматуми. А як все добре починалося…
Ми познайомилися на автобусній зупинці. Було трошки зимно, й ми обоє пританцьовували. Тут до хлопця підійшла старенька бабця, яка завжди продавала маленькі засушені букетики на цій зупинці. «Ну чого танцюєш, як голуб біля голубки. Подаруй своїй дівчині букетика,» – жартівливо сказала вона. «Ми не пара, навіть не знайомі,» – відповів хлопець, а сам подивився на мене й посміхнувся. «Ой дурне, так би й дала по макітрі, якби могла дістати. Біля нього стоїть така гарна дівчина, а він й досі з нею не познайомився. Що то за молодь пішла? Мій дід у твої роки не давав проходу дівчатам, тільки б помітив таку, то б напевно вже була його,» – продовжила повчати хлопця старенька. Він купив букетика та подарував мені. А далі ми розговорилися. Так почалися наші стосунки.
Ми постійно згадували ту стареньку, яка своїм маркетинговим ходом поєднала нас. Майже рік ми зустрічалися. Я навіть переїхала мешкати у квартиру хлопця. А тут нещодавно дізналася, що завагітніла. Довго думала, як йому це сказати, та все боялася. А коли нарешті я наважилася, то почула від нього таку відповідь: «Я не хочу цієї дитини. Тримай гроші й роби що завгодно. Я не готовий стати батьком. Вирішуй, або ми з тобою розходимося,» – майже кричав він на мене. А за мить пішов у іншу кімнату й повернувся з пачкою грошей. «Не знаю. Скільки там зараз коштує процедура аборту, тому бери всі». Так принизливо мені ще не було ніколи. Звісно ж, що я почала плакати. Він ще кілька разів повторив про те, що покине мене, якщо я не погоджуся, а потім пішов до друзів.
Я залишилася у квартирі сама. Такі думки лізли до голови, що навіть не хочеться згадувати. На щастя, я знайшла в собі сили протистояти натискові хлопця. Я твердо вирішила залишити дитину. Хлопець повернувся тільки на ранок. Я жбурнула йому в обличчя його гроші й з речами поїхала до батьків. Зараз малюкові вже п’ять. Я маю чоловіка, який підтримав мене у той момент й одружився, не дивлячись на те, що я була вагітною від іншого, й радію, що не наробила дурощів. А той хлопець так й не намагався зі мною тримати зв’язок. Йому геть не цікаво, як живе його син. Хоча може воно й на краще.
