Так сталось, що квартиру, у якій проживала сім’я доньки, сильно затопили, їм потрібен капітальний ремонт, звісно, все це влетить у копієчку, тому орендувати квартиру вони не хочуть, тимчасово прийшли жити до мене.
Звісно, я не могла їм відмовити, у них і так сталось горе, а тут ще я зі своїми «принципами». Проте і вони, і я, прекрасно розуміли, що це тимчасово і тільки ремонт буде закінчуватися, вони повернуться додому.
На щастя, доньку я виховала дуже розумною і чоловіка вона знайшла собі тямовитого. Обоє прекрасно розуміли, що дві господині у домі до добра не приведе, сім’ї краще існувати окремо від батьків. Звісно, ви зі мною можете не погодитися, але у моєму баченні все має бути саме так.
Ми не могли довго жити разом хоча б тому, що по-різному все бачили. Наприклад, у мене були проблеми з нервами, тому я могла заснути лише під звуки телевізора, а доньці та зятеві було дуже важко з цим змиритися. Мені доводилось миритися з тим, що інколи вони запрошують гостей до нас у дім і це нормально, адже саме таким вони хотіли бачити своє життя. Кожен з нас не хотів змінювати правила свого життя і тим паче сваритися через це та псувати чудові родинні стосунки.
Тим паче у нас з дітьми різні смаки на їжу. Й інколи виходить так, що їм не подобається, що я готую, або те, що я можу з’їсти щось, що вони приготували для дітей. Звісно, на холодильник замки не повішаєш, тому що це якась маячня, але й миритися з цим важко.
Найбільшою проблемою стало те, що я прокидаюсь о 5 ранку, а мої діти о7-8 і так виходить, що я вже йду їсти, можу щось шуміти, а вони через мене не можуть виспатися, стають дратівливими, ображаються на мене, але я вже ніяк не можу змінити це, така вже є. Одного дня з донькою так сильно посварилися зранку, що я аж розплакалась. Вона потім вибачалася, говорила, що все це недосип і я її розумію, але змінити своє життя так різко теж не можу.
До того ж я хочу підтримувати зв’язки з донькою та зятем на відстані, щоб бачити лише те, що вони хочуть мені показати, ні сварок, ні скарг один на одного. Я не хочу знати, де помиляється зять чи донька, щоб критикувати їх і давати їм якусь оцінку.
Тим паче після того, як вони переїхали, я постійно сиджу з онуками, у мене зовсім зник час, щоб проводити його наодинці з собою, чи пліткувати з сусідками.
Все ж, я більше ніколи не хочу жити з доньчиною сім’єю, тому що поруч з ним я відчуваю себе, як у тюрмі!
А ви б змогли жити з сім’єю своїх дітей?
