Сьогодні вранці Олена дізналася про радісну звістку. У неї буде дитина. Вже 5 років як вона з чоловіком чекали на маля, і ось нарешті. Тому жінка швиденько вирішила поділитися цією новиною з коханим. Влаштувала романтичну вечерю, приготувала багато смачних страв, запалила свічки, одягла улюблену сукню. Та з нетерпінням чекала, коли вже нарешті повернеться коханий з роботи.
Відкриваються двері, заходить Андрій. Повільно знімаючи верхній одяг, навіть і не здогадується, що його чекає. Олена радісно підійшла, взяла за руку Андрія та повела у кімнату.
— Моя рідна, у нас якесь сьогодні свято? – здивовано запитав чоловік.
Жінка просто радісно поклала у руки Андрія тест, на якому чітко помітно дві червоні смужки.
Радості не було меж. Він міцно її обійняв та ледь не заплакав. Повечерявши, Олена пішла прилягти, оскільки погано себе почувала. Андрій хотів викликати швидку допомогу, але дружина відмовила його, мовляв, що так і повинно бути. Всю ніч чоловік не зводив очей з коханої.
Час пробігав швиденько. Так і промайнули 9 місяців. Настав день пологів. Андрій дуже хвилювався, чекаючи народження донечки. Все начебто гаразд, маля забрали на огляд. І через декілька хвилин лікар попросив зайти Андрія у кабінет. Сівши у крісло, зразу розпочав розмову з чоловіком. Лікар повідомив, що стан дівчинки задовільний, але є одна проблема. У дитини розвивається хвороба. Вона не зможе бути такою, як усі діти. Та й шансів на повноцінне життя у неї немає. Подібна хвороба лікується тільки закордоном, і то у рідкісних випадках.
Не відійшовши ще від слів лікаря, Андрій одразу дізнається про ще одну новину — Олена відмовилася від дівчинки. Чоловіка мов би облили холодною водою. Він не міг зрозуміти, як дружина могла так вчинити, адже в чому ж винне це маля. Але навідати Олену Андрій все ж таки зайшов. Вона лежала пригнічена і нікого не хотіла бачити. Чоловік намагався поговорити та заспокоїти дружину. Але все було марно. Олена свідомо відмовилася від цієї дівчинки, і її батьки ще й підтримали у такому рішенні. Начебто, що ще будуть у них здорові дітки.
Андрій мовчки вийшов з палати та попрямував забирати всі потрібні документи дівчинки. З жінкою він все-таки розлучився. Вихованням Алінки відтепер зайнявся він. Зробив власноруч дитячу кімнату, купив ліжечко, візочок, багато іграшок. У магазині одягу купив все необхідне.
Оформив на роботі декретну відпустку. Андрій кожного дня читав багато інформації, як правильно доглядати за немовлям. Аліні так пощастило з татусем. Багато труднощів йому випадало на шляху, але Андрій зі всім мужньо впорався.
Згодом зустрів свою сусідку, розповів, що у донечки невиліковна хвороба від народження. Вона порадила звернутися до одної знахарки, яка знається на таких справах. Можна поїхати до неї з Алінкою, адже надія вмирає останньою.
Приїхавши на вказане місце, Андрій побачив красиву та молоду жінку. Розповів їй про проблему донечки. Процедур потрібно було проводити декілька, ще й кожного дня. Тому знахарка запропонувала пожити у неї, поки Алінка повністю не одужає.
За цей час, що вони провели разом, чоловік зрозумів, що закоханий у цю жінку. А найголовніше, їхні почуття взаємні. Та й Алінка дуже полюбила Марію, вона ніби замінила їй матір.
Молода пара одружилася. Через два роки з того ж пологового будинку Андрій забирав Марію з новонародженим синочком. У них справжня міцна та любляча сім’я.
А в цей момент проїжджала повз них Олена, яка не могла повірити своїм очам. Вона впізнала свого колишнього чоловіка і донечку. Олена просто спостерігала, як Марія обіймає Андрія з немовлям, а Алінка бігає і радісно викрикує: “У мене відтепер є братик!”.
