Так, інколи так буває, що n0raнi вчинки виходять в результаті на краще. Ні, я ні в якому разі не закликаю нікого чинити n0raн0. Але все ж одного разу із мільйону так буває.
Ситуація у нас із чоловіком була дуже сумна. Ми дуже хотіли мати власних дітей, от тільки не могли. Коли ми завагітніли вперше – вагітність не вдалося зберегти. Були всі показання до її переривання, і навіть до того, що більше дітей у нас і бути не могло. Так вже сталося, що потрібно було зробити мені операцію.
Я тоді впала в таку депресію, та й мій чоловік також. Це ж навіть уявити дуже боляче, що у своїх неповних двадцять років ти розумієш, що дітей у тебе ніколи не буде. А як глянеш на чоловіка, який мріє так само, як і ти про дітей – серце розривається на шматки.
Ми дуже любили один одного і не хотіли розлучатися. Вирішили все таки, якщо Бог нам не дав дитину – то будемо жити лише удвох.
Ми змирилися з цим. І дивно мені було, що чоловік прийняв це. Адже у нього все було добре і він міг б мати власну дитину від іншої жінки.
У чоловіка була сестра Марта. Вона на другому курсі завагітніла. Але мріями була не в материнстві, а за кордоном. Ми її вмовляли не робити необдуманого вчинку і народити дитину. Марта послухала батьків і народила здорову дівчинку. А за два дні втекла із пологового будинку і написала записку: “Мені ця дитина не потрібна. Не шукайте мене.”.
Де вона та що з нею – ми не знаємо. Одного разу на день народження свекрухи Марта зателефонувала і сказала, що з нею все гаразд і вона живе в іншій країні. Про свою дитину навіть не запитала.
Ми з чоловіком одразу ж одноголосно вирішили, що ця дитинка буде нашою. У нас так появилася дочка. Та й чоловіку вона рідна по крові.
Ми оформили всі необхідні документи і наша Надійка живе з нами. Ми дуже щасливі, адже відчули що таке перший плач, перша посмішка, перший зуб і перші кроки.
Марта своїм поганим та безсердечним вчинком подарувала нам найбільшу радість в житті. Та й сама мабуть не знає, що її донечка тепер наша. Така собі зозуля.
Та й Надійка називає мамою мене, а татком Степана. І ми за ніяких обставин не допустимо, щоб наша донечка дізналася правду. І свекруха нас підтримує, бо мали ми таку розмову.
