Софія була студенткою другого курсу і закохалася в Андрія до нестями. Хлопець спочатку не звертав на неї уваги, а потім таки між ними появилася дружня симпатія і нічого більше.
Батьки Софії були звичайними робітниками на підприємстві. Батько позичив чималі, як для них гроші, щоб його донька навчалася у інституті.
У власника підприємства був син – Павло. Він ще з дитинства був закоханий у Софію. Однак Софія й чути нічого не хотіла про Павла. Він їй здавався завжди нахабним та розбалуваним хлопцем. Та й його залицяння ще у школі нервували Софію.
З вигляду Павло також був далеко не красенем. От тільки багато дівчат за ним бігали. Найбагатший хлопець в окрузі і кожна мріяла вийти за нього заміж та не знати біди у житті. Тільки не Софія.
Батьки Софії дуже мало заробляли і давали дочці гроші на навчання. То ж коли довелося віддавати позичену суму – її у них не було. І тут Павло вирішив цим скористатися. Він вмовив батька забути борг, якщо Софія вийде за нього заміж.
Батьки Софії не знали як розпочати розмову, та таки наважилися. Дочка їх уважно вислухала, наче і не проти була. Але потім Софія сказала, що заміж не піде, грюкнула дверима і зачинилася в кімнаті. Як мама з татом не просили – все ніяк. Дівчина рішуче вирішила, що весілля з ким, з ким, а з Павлом – не буде.
Наступного дня Софія мовчки вийшла з кімнати, поснідала і зібрала всі свої речі. Куди їй йти і як жити вона не знала. Як зарадити проблемі батьків – теж не знала. Псувати собі життя шлюбом з нелюбом теж не хотіла.
Всі гроші, які їй давали батьки – вона витрачала з розумом, а заощаджені залишила на своєму ліжку батькам. Поїхала майже без грошей. Кілька днів вона ще пожила в гуртожитку і думала, що ж робити.
Свою історію Софія розповіла Андрію. Вона й не сподівалася, що він їй якось допоможе. Але мабуть тоді так зійшлися зірки. Андрій сказав Софії, що вона може пожити у нього деякий час і він їй допоможе з роботою. Вибір у неї був не великий, то ж вона і погодилася.
