Мої сусіди стали моєю родиною Хто б міг подумати. Ще зі школи я дружила з своїм сусідом Макаром. Він жив з мамою та трьома молодшими сестричками.
Я жила з бабусею, батьків у мене не було. Так ми з Макаром дружили, потім зустрічалися. Між нами було кохання з самого дитинства.
Аж раптом його мама підхопила якусь застуду. Не зважала на неї. Все працювала, щоб дітей прогодувати. Так бідолашна одного ранку і не прокинулася. Хвороба забрала її.
Макар не знав, що йому робити, адже сестер хотіли забрати до дитячого будинку. Усі три не повнолітні. Тоді ми і вирішили одружитися і їх удочерити.
Так у моїх двадцять чотири роки у мене вже три донечки. Найстаршій Лізі – чотирнадцять, Марії – одинадцять, а Кароліні – вісім.
Ми з Макаром вирішили, що мусимо поставити дівчат на ноги та замінити їм маму. Піклуємося та намагаємося втамувати їхній біль. Завжди організовуємо на вихідних цікаві прогулянки всі разом. Та й працюємо багато. Моя бабуся готує їжу та вчить уроки з дівчатами.
А минулого тижня ми взагалі пробили стіну між нашими квартирами і встановили двері, щоб не ходити через сходову клітку. Ось так тепер і живево великою дружньою родиною на дві квартири.
