Коли мені було чотири роки, мої батьки віддали мене до бабусі на виховання і життя. Наче набавилися іграшкою і вона їм більше не потрібна.
Якщо бути відвертими то бабуся мене сама кілька разів від них забрала, після того як два дні провела сама вдома і голодна. Бабуся й сама не знає як мої батьки почали зловживати алк огольними напоями. Наче обоє молоді, здорові і роботящі, а тут таке.
Основне, що у моїх батьків було абсолютно все для життя і не було жодних проблем, які б схилили їх до такого стилю життя. Тому я й сама не розумію, що з ними тоді трапилося.
Так моє життя і минуло з бабусею. Вона мене виховувала і вчила жити. Вклала в мене всю свою любов, турботу та увагу. Дала мені дах над головою і освіту. Нам було надзвичайно добре удвох, ми жодного разу не сварилися.
Ну а потім я виросла і пішла з-під бабусиного крила у доросле життя – одружилася і стала мамою. Коли я народила сина, то за місяць бабусі не стало. Бабуся залишила мені свою квартиру. Ми з чоловіком потім її продали і вклали ці гроші у наш маленький бізнес.
Нам вдалося створити власний бренд і бізнес почав рости і розширюватися. Ми отримували щомісяця все більші і більші доходи.
Тоді ми подумали, що раз грошей у нас достатньо, то можна і донечку народити. Так і зробили. Були маленькою і дуже щасливою родиною.
Одного дня на нашому порозі стояла пара – чоловік та жінка середніх років. Вони виглядали досить погано на свій вік, хоча надто старими не були. Виявилося, що ці зморшкуваті і не надто приємні на вигляд люди – мої рідні батьки.
Вони дізналися від сусідів, що бабуся померла кілька років тому, як згадали про неї. А потім випитали і мою адресу, щоб приїхати і глянути як я живу.
Розповідали мені про те, як сильно мене люблять, що всі ці роки страшно сумували і скучали. Навіть вигадали, що бабуся заборонила їм до нас приходити і бачити мене. От тільки я знала, що це не правда.
Дивилася на них і розуміла, що ці люди зовсім мені не батьки. Хіба що біологічні. То ж я одразу уточнила яка мета їхнього приїзду за майже тридцять років. І сказала, що не потрібно мені розповідати маячні, бо я бачу їх на скрізь.
І знаєте, їхньому нахабству не було меж. Вони так прямо і сказали мені, що хочуть гроші як мінімум за половину вартості бабусиної квартири. Мабуть вже завсім не мають грошей на випивку.
Коли я засміялася і відмовила, вони почали мені погрожувати що подадуть позов до суду, однак я мало в це вірю. Та й квартиру від бабусі я отримала за заповітом. Бабуся добре розуміла, що така ситуація може виникнути, то ж подбала про все ще за свого життя.
