Прокинулася я серед ночі, через те, що мені наснився сон. Наче мене моя покійна бабуся, водить по дому батьківському. Й жаліється, що зовсім він занепав без мешканців, ніхто за ним не дивиться. А очі були такі сумні у неї, наче так і хотіла, щоб я чим швидше розв’язати цю проблему.
З бабусею ми були у чудових стосунках, але на жаль два роки тому її серце не витримало. Відповідно будинок у селі став пустувати. Раніше ми з чоловіком їздили туди, трішки прибирали подвір’я, а тепер зовсім на це немає часу.
Мені пощастило, що у той день я була вихідна. Вирішила все-таки навідатися у батьківській дім, можливо цей сон і справді про щось говорив.
Зранку сіла у своє авто та вирушила у дорогу. По дорозі заїхала у місцеву церкву, поставила свічку за упокій, сходила на кладовище. Привела в порядок могилу, все прибирала, принесла квіти, запалила свічки та помолилася.
Приїхавши під бабину хату була дуже здивована. Подвір’я чисте, огорожа зроблена, все охайно, наче хтось там живе. І цей момент відчинилися двері, вийшла молода дівчина. Я була дуже здивована, що хтось поселився у дім без моєї згоди. Що за жінка? Звідки вона взялась? Я мовила:
– Доброго дня! А що Ви робите у цьому домі, можна цікавитись?
– Доброго дня! Ви, мабуть, господиня цього дому? Я зараз все поясню… – Зніяковівши відповіла незнайомка.
– Цікаво вже почути…
Незнайомка запросила мене за стіл. Налила гарячого чаю та пригостила печивом. Й почала розповідати:
– Мене звати Христина. Вибачте, що без дозволу гостюю у Вашому домі. Це єдиний варіант, який у мене був. Коли я шукала дім, мій знайомий сказав, що у цьому селі багато вільних будинків. Я звернулася до голови села, попросила надати мені невеличкий будинок для тимчасового проживання. Найкращим варіантом був саме Ваш дім, але на жаль ніхто не мав Ваших контактів. Голова села на свою відповідальність поселив мене сюди.
Я виховувалася у дитячому будинку. Вийшла заміж за хлопця, народила від нього сина. Три місяці тому я втратила свого чоловіка. Він потрапив в автокатастрофу. Ми залишилися абсолютно самі. Щоб хоч якось заробити на життя, я почала здавати в оренду квартиру, яку мені дали після дитячого будинку. Адже хто мене зараз візьме на роботу, адже сину лише рік. Вирішила переїхати тимчасово у село. Але тільки-но, як знайду няню для сина і роботу для себе одразу звідси поїду. Мені не потрібно чужого! Я і так себе не комфортно почуваю, вперше у такій ситуації…
Сумно стало від почутої історії. Стільки сили у цієї жінки, на що не підеш заради дитини. Обдумавши все, я дозволила їй пожити якийсь певний період часу. Адже за будинком вона дивиться, все чистенько та охайно. Й сусіди гарно про неї говорять, господиня на всі руки.
Люди їй дали навіть покористуватися коровою. Тому свіженьке молочко у домі завжди є.
Христина викликала у мене довіру. З одного боку, це навіть добре, що у цьому будинку нарешті появилася господиня. У той день ми обмінялися з дівчиною контактами, щоб у разі чогось, ми були на зв’язку.
Через місяць до мене зателефонували Христина, попросила про зустріч. Я приїхала у село. Дівчина повідомила, що знайшла роботу з достойною оплатою. Тому може взяти няню для сина та вийти на роботу. Вони повернулися у місто. Я досі підтримую з ними зв’язок. Час від часу навіть всі разом приїжджаємо на вихідних у цей будинок, щоб відпочити.
