Ми з дружиною одружилися і жили на орендованій квартирі. Не хотіли доставляти клопоту ні моїм батькам, ні її. Та й молоді мають жити окремо.
Дружина мріяла про наше власне гніздечко, а я розумів що ці мрії поки важко втілити в реальність. До того ж у нас народилася донечка і витрати відповідно збільшилися.
Але моя Лариса молодець. Вона ще на останніх місяцях вагітності придбала собі якісь курси і успішно пройшла їх. По народженню дитини дружина працювала з дому в ноутбуці. Такий собі фріланс, який приносив хороші гроші.
Я ж поєднував дві роботи. І за два роки ми назбирали третину на нашу мрію. Лариса попросила у своїх батьків допомоги і вони нам додали трішки грошей, так ми вже мали на половину квартири. А решту моя рідна тітка додала. Мамина сестра жила в Італії вже багато років та й вийшла там заміж за італійця. Своїх дітей у тітки не було, то ж вона любила мене наче рідного сина.
Ми придбали нашу мрію. Гарну трикімнатну квартиру. Я робив з татом там ремонт, щоб зекономити. А потім тітка Оксана зробила нам ще один дуже цінний подарунок – приїхала вгості на кілька тижнів і придбала нам абсолютно усі меблі і побутову техніку.
Лариса була на сьомому небі від щастя, а я й не знав як дякувати тітці. Тітка Оксана лише сказала, що я для неї такий же син, як для своєї мами.
Ми переїхали і все ніяк не могли повірити, що це наш дім. Та нашу радість зруйнували батьки Лариси. Вони геть втратили здоровий глузд від любові до молодшої сестри Лариси.
Моя теща і тесть сказали нам, навіть не запропонували, а поставили перед фактом. Наче ми своє життя вже влаштували і повинні переїхати жити до них. А їхній молодшій дочці потрібно влаштовувати своє життя і тому ми повинні віддати їй свою квартиру. Це просто верх цинізму.
Лариса зла, та й я теж. Ми вирішили, що відкладемо та повернемо її батькам тих кілька тисяч, які вони нам додали і знати їх не хочемо.
