Знаєте, дуже лячно прокинутися серед ночі у зачиненому купе, коли до тебе npucm@ють невідомі особи.
Справа виглядала так – я зібрала деякі речі, купила квиток на потяг і вирішила приїхати до мами на день народження. Я живу у Києві, хоча родом я з маленького села на Тернопільщині.
Так як квитків майже не було – мені довелося обирати із тих кількох, які були доступні до продажу. На швидкісну електричку місць не було взагалі. Тому я і придбала квиток на нічний експрес у купе. Ніби нічого такого, окрім того, що це верхня полка. Але яка різниця, і так вночі спатиму – подумала я.
На пероні, коли я чекала на прибуття потягу побачила свого однокласника – Павла. Він теж їхав додому. Сказав, що вирішив змінити щось в житті і прийняв важливе рішення. Він звільнився з роботи і хотів віддати свій обов’язок країні.
Щось коментувати я не хотіла і не мала права. Та й Павло працював хірургом у столичній клініці, то якраз там би став у нагоді. Ми перекинулися парою слів і попрямували кожен до свого вагону.
Близько трьох годин я їхала без сусідів. Навіть подумала, що у цих інших пасажирів змінилися плани і я до Тернополя буду їхати сама в купе. То ж я постелила свою верхню полку і вклалася спати. Заснула міцно. Навіть не чула жодної зупинки.
Аж раптом я прокинулася. Мене аж в холодний піт кинуло. Прокинулася я від того, що хтось мене розкрив і почав гладити. Для мене це було шоком. Я одразу ж сіла рівно. Подивилася, а зі мною в купе троє чоловіків. Усі на підпитку, хоча на підпитку – це ще легко сказано. Від них так несло алкоголем, що й дихати не було чим.
Я одразу ж крикнула:
– Та що ви собі дозволяєте?! Заберіть свої руки і лягайте спати.
Ці люди були не нашої національності і взагалі не реагували на мої слова.
Тоді я глянула на двері – вони зачинили купе. То ж шансів злізти з другої полки і почати тікати з купе – у мене не було. Тоді я взяла телефон і набрала Павла. Ледь чутно сказала, що мене хочуть 3ґв@лmyв@mu і номер вагону і купе.
За кілька хвилин мій однокласник уже з провідником відчинили двері нашого купе і врятували мене. Я забрала всі свої речі і пішла у вагон Павла. Ледь заспокоїлася. Так до ранку ми і просиділи на його полці.
