Наш єдиний син – Андрій студент четвертого курсу. Навчається в Києві. Спочатку жив в гуртожитку, а от рік тому зустрів своє кохання, як він нам каже, і переїхав на орендовану квартиру. Захотів жити разом з своєю дівчиною.
Син додому майже не приїжає. Сидить цілими днями вдома. Навчання дистанційне і роботу він собі теж знайшов. Щось віддалено клацає за комп’ютером.
То ж ми з чоловіком набралися відваги і вирішили поїхати навідати сина. До слова, ми в Києві були лише раз в житті – як син поступав на навчання. Їздили подавати документи до інституту.
Ми наготували купу гостинців. Чоловік навіть закоптив сам і шинку, і бочок. Тягнули з собою дві великі сумки.
На вокзалі нас зустрів син і привіз до себе. Показав квартиру і познайомив з своєю Соломією. Нам ця дівчина здалася досить не поганою, от тільки засушена дуже. Таке враження, що на одній воді живе. Та й наш син виглядав змарнілим.
Ми почали з чоловіком розпаковувати наші гостинці і тут думка про Соломію різко змінилася в гіршу сторону. Вона побачила нашу шинку, бочок і кілька банок тушонки і викрикнула:
– Фу, гидота! Заберіть це не гайно з нашого дому і з моїх очей!
– Що?! Що гидота?! – уточнив з обуренням мій чоловік.
– Це все – гидота. Бідні тварини померли через Вас.
Тут вмішався наш Андрій і пояснив, що Соломія вегетеріанка і шалена захисниця тварин. Харчуються вони лише крупами, овочами і фруктами.
Ми з чоловіком розсміялися. Нам стало зрозуміло, чому син такий блідий і схуд. А далі ми з іронією запитали:
– То їсти тварин – не гоже, а зривати овочі і фрукти – можна? Це теж живі рослини. З таким підходом ви можете пити лише воду і їсти повітря. Та й здоров’я своє повністю загробите. Думайте хоч трошки.
Соломія і Андрій переглянулися між собою, а мій чоловік розпакував шинку, щоб ароматом наповнилася вся квартира.
