Я народилася у не багатій родині. Навіть можна сказати, що у бідній. Тато працював на пилорамі, але звичайним працівником, а мама була фельдшером в амбулаторії. Нас у батьків четверо. То ж економили ми з дитинства.
Я найстарша у батьків. І в мене була найзаповітніша мрія – поступити на навчання до інституту. Та й в школі я займала призові місця на олімпіадах з математики.
Поступити на державну форму навчання – поступила. Але грошей на життя у місті я не мала. Перші два роки батьки тягнулися з усіх сил, щоб мені допомогти. А потім я вирішила знайти собі підробіток.
Пішла я на перше ж оголошення на роботу. Влаштувалася прибиральницею в магазин. Мені було не важко і графік роботи ідеально підходив. Після пар ввечері я йшла до роботи.
Одного разу, вже коли магазин був зачинений – власник магазину робив обхід і записував до блокнота якого товару і скільки є. Сказав, що йому потрібно зробити облік і розібратися з бухгалтерією.
Я зробила свою роботу і вирішила йому допомогти. Розуміла, що сам він до ранку не впорається. То ж ми зробили підрахунок разом. А потім я обмовилася, що навчаюся на факультеті фінансів. От мені керівник і доручив до ранку підготувати звітність. Якщо вийде – оформить мене бухгалтером, а якщо ні – залишуся і надалі прибиральницею.
Мені підійшла така пропозиція. Я взяла цілий пакет документів і просиділа над ними до самого ранку. Пішла на пари, а ввечері показала те, що підготувала Миколі Романовичу.
Він здивувався. А наступного дня запропонував мені стати його бухгалтером. Я була щаслива. От тільки попросила залишитися і на роботі прибиральниці. Дві зарплати таки краще, ніж одна. І батькам допомагати зможу.
От так мені пощастило з роботою. Заробляю пристойну суму і не шкодую, що пішла мити підлогу в магазині.
