В мене є старша сестра Марія. Живе через декілька будинків від мене. Має двох діток Олежика й Матвійка. Я є хрещеною мамою одного із них. Майже щодня приходжу до них в гості. У мене ж ще не має ні чоловіка, ні дітей, але я вважаю, що на все свій час. Мої племінники прекрасно заміняють мені моїх діток.
Якось одного разу сестра запропонувала мені поїхати за місто на прогулянку. А там якраз був ярмарок. Я не очікувала, що вона там буде, тому не брала з собою багато грошей. Ми накупили багато різних ексклюзивних виробів. І домашній мед з горішками, і всі види сирів, різні напої, солодощі ручної роботи, красивий посуд з дерева й навіть вишиванки. Одним словом витратили ми добряче на це все. Марія оплачувала все сама. Сказала, що розділить потім суму на половину й скаже, скільки я повинна їй повернути.
Коли ми повернулися додому я одразу повернула більшу частину коштів. Залишилося повернути ще якихось 900 гривень. Я сказала, що на днях поверну, а сестра сказала, що це і так не спішно. У мене в той час якраз затримували зарплату на роботі. Я не могла віддати їй таку суму, а потім не мати за що жити.
Вже через декілька днів я дізналася від сусідки, що моя сестра всім промовилася про те, що я вже стільки тижнів не можу повернути їй якихось 900 грн. Мене це неабияк обурило, адже вона в курсі, що мій директор затримує зарплату. Для чого пліткувати зі всіма?
Два місяці тому я їхала за кордон на закупи продуктів. Набрала майже на три тисячі гривень всякого різного. В тому числі й сестрі і її дітям. Різні каші, пюре, солодощі, ковбаски, сири, булочки, консерви тощо. І все відвезла до Марії, адже звикла зі всім ділитися з рідною кровинкою. Вона хотіла повернути мені хоча б 1000 гривень за всі продукти, але я не посміла взяти з неї й копійки. А зараз вона мені за тих 900 гривень наробила пліток.
Така реакція мене дуже здивувала. Рідна сестра почала насміхатися з того, що не можу їй повернути борг. А я при кожній можливості дарую подарунки для її дітей. То чомусь вона це не враховує.
Коли я отримала зарплату, то одразу вирішила їй перерахувала на реквізити ті 900 грн. Адже бачити її в живу не було бажання. Єдине у призначенні платежу написала: “Віддаю, те що в тебе позичила. Не очікувала, що ти почнеш розповідати всім про мій невеликий борг. Це було дуже низько. За те на майбутнє буду знати, що більше у тебе нічого позичати не буду. Краще з чужими людьми мати справу ніж з рідними!”.
Після цього випадку наші відносини значно охололи. Я лише на дні народження дітей передаю подарунки й все.
А ви як гадаєте, хто у цій ситуації має рацію? І чи траплялися у вас колись схожі ситуації?
