Зараз моя донька вагітна, чекає на другу дитину, і заявила, що їм досить тісно в однокімнатній квартирі. “А ми живемо лише в двох у трьох кімнатах, що могли б подумати про комфорт власної доньки та онуків“. – таке мені заявила моя донька.
Спочатку ми з чоловіком були не проти переїхати у їхню однокімнатну, а вони натомість у нашу трьох кімнатну. Але вони не бажають мінятися квартирами!
Донька хоче продати їхню однокімнатну квартиру і переїхати до нас батьків. У свою чергу, ми б переїхали в будинок за містом, забезпечивши наших онуків свіжим повітрям і екологічно чистими продуктами.
Та ми не схвалюємо цю ідею через відсутність елементарних умов – водопроводу, каналізації та газу. У нас звичайний літній будиночок, бути там можна лише в літку. Ми не зможемо комфортно жити в такому приміщенні, у холодну пору року.
До того ж сваха їм не допомагає, оскільки вона, здається, думає лише про свою доньку. Вона розміняла свою трьох кімнатну квартиру на дві однокімнатну і двокімнатну для себе і дочки. Таке враження, що вона забула про власного сина!
Я переживаю за свою доньку і онуків, але не отримую жодної подяки, лише докори з її сторони. Ці думки займають мій розум щодня, і вони доводять мене до сліз. Донька поводиться нахабно та все вимагає, а зять здається зовсім не хвилюється за свою сім’ю.
Чому у світі зберігається несправедливість?
