Зрада в новому домі
Олег і Соломія одружилися й переїхали у нову квартиру на околиці Львова. Їх переповнював захват: молоді облаштовували житло, створювали затишок, мріючи про майбутнє. Та через півроку в гості приїхали батьки Олега. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Соломії, а за вечерею, кілька чарок горілки після, розгорівся скандал.
— Навіщо ти привів цю дівку? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Соломія, відчуваючи, як кров приливає до обличчя.
— Дружина? — розреготалася свекруха, її сміх був сповнений зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Олега вже є дружина й двоє дітей. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Соломія подивилася на Олега, але той лише опустив очі, прошепотівши:
— Поїдь до мами, я розберуся. Завтра відправлю їх додому.
Коли Соломії виповнилося вісімнадцять, мати почала говорити про шлюб. Вона не квапила доньку, але хвилювалася: Соломія занадто багато часу проводила вдома з книгами. Дівчина не була замкнутою — у школі та університеті вона була активісткою, але залицяння хлопців відкидала. Їй було цікавіше поринути в чергову історію з роману, ніж бігати на побачення. Мати турбувалася, що донька так і залишиться сама.
Соломія закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджеркою, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що час їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку й здавали в оренду. Зробивши ремонт, вони передали ключі Соломії, фактично виселивши її з батьківської домівки.
Соломія почувалася зрадженою. Як можна так просто вигнати доньку? Та життя змусило пристосуватися. Їй не подобалося прибирати велику квартиру й ходити по магазинам, доки не з’явився Олег. Він узяв на себе побутові клопоти — цим і зумів здобути її серце.
Коли Соломія познайомила його з батьками, мати насупилася. Їй хотілося для доньки чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Олег, автослюсар, знімав кімнату в гуртожитку неподалік. Тато лише промовив:
— Поживемо — побачимо.
Олег кохав Соломію, і це було головним. Весілля було скромним, були лише її батьки. Батьки Олега з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи постійно відкладали поїздку.
Через рік пара задумалася про дітей. Олег запропонував продати стару квартиру без ліфта й купити нову, у сучасному будинку, хоч і на околиці.
— Як з дитиною й коляскою товкатися на п’ятий поверх? — переконував він.
Соломія погодилася, хоча мати була проти. У день підписання договору на нову квартиру Олег потрапив до лікарні з апендицитом. Соломії довелося оформлювати документи самостійно, і вона взяла з собою матір, звикнувши, що за неї завжди хтось вирішує.
Олег виписався з лікарні вже до нової квартири. Вони з ентузіазмом облаштовували будинок, вішали штори, розставляли меблі. Життя здавалося казкою, доки не приїхали його батьки.
За вечерею свекруха сипнула звинуваченнями. Соломія, приголомшена, не могла повірити. Олег мовчав, лише попросив її поїхати. Вона зібрала сумку й поїхала до матері, серце розривалося від болю й приниження.
Наступного дня вона повернулася. Батьків Олега вже не було, квартира сяяла чистотою.
— Що вчора казала твоя мати? — запитала Соломія, ледве стримуючи сльози.
— Та не забий голову. Була у мене жінка, народила двох. Але тепер я з тобою, — байдуже кинув Олег.
— Ти обдурив мене! Це зрада! — скрикнула Соломія. — Я не можу жити з брехуном!
— Не можеш? Валі! Квартира залишиться мені. Подаси до суду — буду платити за твою частку все життя, — усміхнувся він.
— Виїжджатимеш ти, — холодно відповіла Соломія. — Не дарма мама наполягла оформити квартиру на мене. Відчувала підступ…
Соломія залишилася сама у просторих стінах. Вечори вона знову проводила з книжками, але тепер вони не приносили потіхи. Серце боліло від зради. Вона любила Олега, довіряла йому, а він приховував іншу родину.
Мати приходила, втішала:
— Донечко, я ж казала, що він не той. Але ти не сама, ми з тобою.
Соломія кСоломія глянула у вікно, де завмирали перші сніжинки, і зрозуміла, що нарешті готова почати все спочатку.
