Дві подруги
Вони колись були подругами…
Вірніше, залишалися ними, як вважала жінка з третього поверху. Її подруга з п’ятого була писаною красунею. Або, принаймні, вона саме так про себе думала. Вона спускалася до «сірої мишки», як вона називала ту, що жила нижче, лише для того, або похизуватися, або поскаржитися на життя. Колись вони разом вчилися в школі, потім вступили на економічний факультет університету, який «мишка» успішно закінчила і влаштувалася службовцем у банк.
Красуня ж удало вискочила заміж за багатого батьківського улюбленця на п’ятому курсі і кинула навчання. Після розлучення їй дісталася чимала сума та скромна щомісячна допомога. Мільйонер готовий був заплатити й більше, аби позбутися її, але адвокат підвів, і вона залишилася самотньою – з грішми, що танули, враховуючи її вимоги… Тому красуня вічно перебувала в пошуках і спускалася вниз лише аби розповісти «мишці» про свої перемоги та поразки.
— Всі мужики — козли, — оголошувала вона, сидячи у кріслі та перегортаючи черговий жіночий журнал (нічого іншого вона не читала).
І навчала подругу:
— Хочеш знайти собі класного хлопця? Читай жіночі журнали.
На ній був коротенький, спокусливий халатик з глибоким вирізом. Доглянуті руки та яскраво-червоні нігті різко контрастували зі стареньким халатиком «мишки» та її вічно втомленими руками — було треба прати, прибирати, готувати, ходити по магазинах. Обидві були незаміжніми, дітей не мали, але «мишка» відчайдушно мріяла і про те, і про інше, а красуня хотіла лише одного — аби нею захоплювалися, давали гроші й нічого не вимагали.
— Всі мужики — козли, — повторювала красуня, покручуючи в пальцях тонку дамську м’ятну цигарку. — Один лисий, другий низький, третій заможний, але жадібний, уявляєш?
Додавала з обуренням:
— У нього стара машина, дача за містом, і він хотів, щоб я йому готувала.
Вона реготала:
— Ти можеш уявити мене за плитою? Фу-у-у…
«МІ в той самий момент, за вікном замаячив силует Жоржа з кішкою в руках, який повернувся, щоб запросити «мишку» на каву — і так почалась їхня справжня історія.
