Чудова новина
Олеся спішила додому. У неї була чудова новина для чоловіка — не просто хороша, а саме що ні на є чудова! Це варто відзначити. По дорозі вона зайшла до магазину і купила пляшку вина. Зараз приготує вечерю, вони вип’ють… у неї в голові вже кружляли приємні думки.
— Андрію, я вдома! — гукнула вона, заходячи до невеликої квартири. Кричати не було потреби — у їхній хаті з будь-якого куточка чутно, як клацає замок. Але радість переповнювала Олесю, і вона не могла стримуватися.
Андрій неохоче вийшов їй назустріч.
— У мене така новина! Зараз швидко приготую вечерю, сядемо й відзначимо. Я навіть вино купила. Дивись. — Олеся дістала з пакета пляшку, не помічаючи напруженого погляду чоловіка. — Віднеси на кухню, а я поки переодягнуся. — Вона пройшла повз нього до шафи, розділася за дверима, ніби за ширмою, і вдягла короткий халатик, який подобався Андрію.
Андрій сидів перед телевізором із вимкненим звуком, дивлячись у нікуди. Олеся підійшла до нього.
— Що трапилось? Мамі знову погано? — обережно запитала вона.
Чоловік мовчав. Олеся сіла поруч і накрила його руку своєю долонею.
— Що б не сталося, ми впораємось. Я отримала… — Олеся не встигла договорити. Андрій прибрав руку і різко підвівся з дивану. — Гаразд, скажеш потім. Піду готувати вечерю.
Олеся смажила картоплю і мучилася від невідомості. Вона знала, що випитувати марно. Радісний настрій зник. Погана ідея була з вином… Але ж вона не знала…
Вони з Андрієм одружилися півтора роки тому. Він уже працював у великій будівельній компанії, а Олеся писала диплом. Жили на його зарплату, тому зняли невелику квартирку — поки що вистачало.
Частину зарплати Андрій відсилав матері, яка жила в іншому місті і часто хворіла. Коли Олеся отримала диплом і влаштувалася на роботу, вони навіть почали трохи відкладати на власне житло, хоча такими темпами накопичили б тільки до старості.
Вночі вони мріяли, що з часом відкриють свою фірму: Андрій буде проектувати будинки, а Олеся займатиметься дизайном. Але для цього потрібен досвід. Ніхто не піде до невідомої компанії.
Поки що Олесі давали лише дрібні, нудні проекти. Вона працювала швидко і старанно, вірячи, що колись її помітять. І ось сьогодні начальник запропонував їй серйозне замовлення — оформити квартиру для багатої пані, яка хотіла зробити подарунок синові на весілля.
Олеся встигла вже подивитися квартиру, зустрітися із замовницею — елегантною жінкою, що пахла грошима. Вони домовилися, що Олеся підготує ескізи, а якщо проект сподобається, роботи почнуться негайно.
Ось чому вона так спішила поділитися з чоловіком гарною новиною. Але пляшка вина залишилася неторканою.
Після вечері, яка пройшла у мовчанні, Олеся сіла за комп’ютер. Вона працювала, поки Андрій не підійшов.
— Відволись. Я маю тобі сказати… — почав він.
— Кажи. — Олеся повернулася.
— Мене звільнили з роботи, — вимовив Андрій, не дивлячись на неї.
— Як? Чому?!
— Навалилося багато роботи, терміни горіли… Я помилився у розрахунках. Коли помилку виявили, мене звільнили.
— Нічого, ми впораємося. Я хотіла сказати тобі, що мені дали…
— Це ще не все, — Андрій устав і почав ходити по кімнаті, мов спійманий у пастку звір. — Мені треба повернути гроші. Прописано у договорі…
— Скільки? — Олеся опустила голос.
— Багато. Треба брати кредит. Але мамі вже не зможу допомагати.
— Який кредит?! Там ж відсотки! Ми позичимо у друзів…
— У яких друзів?! — зірвався Андрій. — Друзі є, коли в тебе все добре.
Олеся подзвонила кільком подругам, але жодна не допомогла. Тоді вона згадала про свою замовницю — Ірину Вікторівну.
Наступного дня, після обговорення проекту, Олеся набралася сміливості:
— Можна з вами поговорити?
— Швидко, я поспішаю, — відповіла жінка.
Олеся розповіла про ситуацію з чоловіком і попросила заздалегідь заплатити за проект.
Ірина Вікторівна після хвилини роздумів погодилася:
— Добре. Я дам вам ці гроші. Але в мене є дача — давно хочу оновити інтер’єр. Зробите? Я заплачу вам особисто.
Олеся була щаслива. Врятовано!
Вона прибігла додому:
— Андрію, я вдома!
Але він не вийшов їй назустріч, сидів на дивані з газетою.
— Я знайшла гроші! — радісно сказала вона.
— Де?
— Я їх заробила. Мені заплатили за проект наперед.
— Олесю, ти золото! — Андрій підхопив її на руки і закрутив. — Ти врятувала мене!
Вони сплатили борг. Андрій влаштувався на нову роботу. Життя почало налагоджуватися.
Олеся закінчила ремонт на дачі, і замовниця була в захваті. Вона навіть дала додаткову премію.
Олеся летіла додому, нІ коли нарешті здалося, що все налагоджується, вона побачила його в кафе з тією самою блондинкою, яка сміялася й тримала його за руку, і зрозуміла, що його “робочі затримки” були зовсім не про роботу.
