Коли чоловік поїхав, а свекруха нагрянула в гости без попередження
Ненавиджу пізніх дзвінків. Здорова людина не турбує отаку пору, якщо, звісно, не сталося щось надійнятніше. Тому щоразу, коли телефон дзвонить серед ночі, у мене серце стискається від поганого передчуття.
Я вже поринала у сон, коли мелодія чоловікового телефона розірвала тишу спальні. Він зідхнув і взяв трубку.
— Ніколи не бачив цього номера, — промовив він, кинувши на мене кутовий погляд.
— Вимкни. Хто треба — завтелефонує зранку, — промурмотіла я, занурюючись повністю під ковдру.
Але телефон не вгамувався. Я зітхнула і скинула ковдру.
— Та дай відповідь уже! — попросила я, розуміючи, що сон на сьогодні скінчився.
Чоловік довго слухав, потім сказав, що поїде зранку.
— Що?! — видихнула я, остаточно прокинувшись. — Куди?
— Женько помер. Серце. Його дружина дзвонила, просила приїхати. Завтра візьму відпустку з роботи. Ох, Женько, Женько… Ще й сорока нема… — Тарас підвівся і пішів у кухню.
На світлі я провела чоловіка, поклавши йому змінну сорочку та бритву. Женька я знала погано, тому не поїхала разом.
Пила каву, роздумуючи, з чого почати день: з прибирання чи пішовши прати занавіски? Вихідних у жінок, як відомо, не буває. Вирішила, що готувати не буду. Три дні без їжі — тільки на користь. На крайній випадок зроблю яєшку. А до повернення Тараса приготую щось смачненьке.
Та моїм мріям не судилося збутися. Ледь я встигла привести себе до ладу, як у двері подзвонили. Подумала, що це сусідка за чимось зайшла, і сміливо відчинила.
На порозі стояла моя свекруха, а за неї височів її другий чоловік Степан.
— Бачу, не радий? Ми тут неподалік були, вирішили зайти. Якщо зайняли — пійдемо, — промовила Марія Іванівна, але жодним м’язом не рушила з місця, уклінно вивчаючи моє лице.
Ніби вона коли-небудь попереджала про свої візити.
— Та що ви! Проходьте, — вимучено посміхнулася я, впускаючи їх у хату.
— Ми ненадові, правда, Стьопа? — додала свекруха, скидаючи з плечей норкову шубу.
Степан спритнСтепан спритно піймав шубу на льоту, не давши їй впасти на підлогу, а я вже внутрішньо готувалася до чергового спектаклю, що ось-ось почнеться в моїй скромній домівці.
