**Щоденниковий запис**
Сьогодні моя свекруха прогриміла: «Слухай уважно, цієї квартири ти не отримаєш!» Вона завжди була найголоснішою, і цього разу не змогла втриматися: «Ти чуєш? Квартира буде не твоя! Не знаю, як ти «доглядала» дідуся, яким шахрайством змусила його переписати житло на тебе, але в тебе його не буде! По-друге, ти зникнеш з життя мого сина. Він нарешті знайшов гарну дівчину з гідної родини. Тож ти зі своїми дітьми щезнеш з горизонту. Зрозуміла?»
Десять років я доглядала за чоловіковим дідусем, живучи в орендованій квартирі з дітьми. Його сестра Оксана жила з тим самим дідусем. Свекруха теж не знаходила часу для свого чоловіка вони не знаходили спільної мови. Я не здобула вищої освіти, не зробила карєри. Весь свій вільний час я віддавала дітям та дідусеві.
Мій чоловік постійно зраджував мені, а його родинна ситуація лише загострювала його стан. Інші жінки не мали серйозних намірів чоловік із дітьми та без майна, тому він завжди повертався до мене. Я прощала його заради дітей. Ми так і не купили власної квартири більшість доходів йшла на оренду та догляд за дідусем. Якщо Оксана й приїжджала, то лише щоб випросити частину його пенсії, скаржачись на фінансові труднощі. Але, попри всі складнощі, вони з чоловіком та дітьми щороку їздили у відпустку й іноді міняли сімейний автомобіль.
Пять років тому дідусь заповів мені свою квартиру. Він сказав:
«Ти стала мені ближчою за всю мою родину, узяту разом. Онук зрадник, він віддасть квартиру матері чи сестрі. Хай мої правнуки живуть краще. За твою працю ти отримаєш своєрідну винагороду. Щоб потім не казала, що прожила життя даремно.»
Ніхто не знав про заповіт: чим менше люди знають, тим краще сплять. Коли дідусь захворів сильніше, родина стала активнішою. Вони почали його відвідувати, цікавитися його здоровям. Навіть пропонували допомогу в догляді вперше за багато років! Дідусь не був дурнем і добре розумів, чого від нього хочуть. Він приймав їхню увагу з усмішкою, підморгуючи мені.
Нарешті у мене зявився вільний час. Ви й уявити не можете, що значить гуляти містом наодинці без дітей і без дідусевого візка. Я раділа своїй свободі. Дідусь довго не прожив. Я щиро сумувала за цим мужнім старим. Поділ спадщини почався майже одразу. Свекруха й Оксана почали тиснути на мого чоловіка:
«Віддаси квартиру дідуся Оксані. Вона вже багато років тут живе, це її дім. Потім отримаєш квартиру своєї матері. Просто відмовся від спадщини. У тебе все буде, але потім.»
Чоловік повірив обіцянкам матері й погодився не претендувати на квартиру. Її слова, що житло дістанеться синові, я не сприймала серйозно: моя свекруха, окрім Оксани та її дітей, ніким більше не цікавилася. Мені було сумно, що десять років я доглядала за дідусем, а потім ніхто його не потребував лише ділили його майно.
Я шанувала мудрість дідуся. Він завчасно звернувся до нотаріуса й усе оформив.
Того вечора чоловік повернувся з роботи й почав збирати речі.
«Ти куди?» запитала я.
«Я втомився. Розлучаюся з тобою та дітьми. Жив з тобою, щоб ти доглядала за моїм дідусем. Тепер, коли його немає, це твоя проблема. Більше не хочу платити за оренду. Уже давно маю іншу жінку.» Він вийшов, махнувши мені на прощання.
Що ж, я почала готуватися до переїзду та пошуку роботи. За кілька днів приїхала вся родина мого чоловіка. Серед них був і чоловік Оксани з дітьми. Вони кричали й дорікали мені, перебиваючи один одного. Свекруха була найголоснішою:
«Усі замовкніть! А ти слухай! По-перше, квартира не твоя. Не знаю, як ти «доглядала» за дідусем, яким шахрайством змусила його переписати житло, але ти його не отримаєш! Ми доведемо, що ти аферистка. По-друге, ти зникнеш з життя мого сина. Він нарешті знайшов гідну дівчину, скоро у них буде дитина. Тож ти зі своїми дітьми щезнеш. Все зрозуміла? Повторю ще раз: віддаси квартиру моїй доньці, а сина залишиш у спокої!»
«Знаєте, що я зрозуміла? Що можу дозволити собі викинути вас зі свого життя.»
Я зачинила двері, ігноруючи галас родичів. Мої діти й я матимемо нормальне життя: я знайшла роботу, у нас є квартира. Я вдячна дідусеві. Мій чоловік зникне з нашого життя, і ми житимемо щасливо. Я впевнена усе буде добре.
