Страшна знахідка у маминій каструлі
Теща заглянула в каструлю й скрикнула від жаху
Світлана Миколаївна прокинулась на світанку й, як зазвичай, пішла до кухні у своєму будиночку на околиці Львова. На її подив, невістка вже метушилась біля плити.
Доброго ранку, посміхнулась Олеся, помішуючи щось у каструлі.
Доброго буркнула Світлана Миколаївна, морщачи ніс. Що ти там вариш?
Борщ, відповіла невістка, не піднімаючи очей. Андрій його обожнює.
Борщ? Теща недовірливо всмикнула повітря. А воно зазвичай так пахне?
А як має пахнути, по-вашому? Олеся знизала плечима, накрила каструлю кришкою і вийшла з кухні.
Світлана Миколаївна, не гаючи часу, підбігла до плити, підняла кришку й заглянула всередину. Те, що вона побачила, вирвало у неї переляканий вигук.
Що це за місиво?! прошепотіла вона, відступаючи, ніби від отрути.
Олеся повернулась з тарілками і, помітивши реакцію тещі, спокійно пояснила:
Це борщ, Світлано Миколаївно. Овочі з нашого городу свіжі, щойно зірвані. Коли готуєш зі свого, це наче свято.
Свято? Теща знизнула плечима. Цей город справжня каторга! Витрачати час, копавшись у землі, коли все можна купити в супермаркеті? Я вас не розумію.
А мені це подобається, тихо відповіла Олеся, розливаючи борщ. Аромат буряка, капусти та часнику заповнив кухню. Земля дає стільки енергії, коли з нею працюєш.
Енергії? Світлана Миколаївна заплющила очі. Це розвага для тих, кому більше нічим зайнятись. Нормальні люди Вона зупинилась, побачивши, що Олеся продовжує посміхатись, немов не чує її колких слів. І для кого ти наварила стільки?
Для нас, відповіла невістка. На кілька днів. Андрій завжси бере ще.
Теща відступила з переляком, ніби запах борщу робив їй млосно.
Я це їсти не буду! оголосила вона. Від одного запаху мене нудить! Що ти туди поклала?
Олеся зітхнула, уникаючи погляду тещі. Кутком ока вона зловила Андрія, який щойно увійшов у кухню й мовчки спостерігав за сценою.
Світлана Миколаївна не розуміла, що сталося з її сином. Ще два роки тому Андрій був перспективним молодим ІТ-спеціалістом. Вони разом ходили на виставки, обговорювали нові ресторани, мріяли про його карєру. А тепер це сільське життя, город, ця проста Олеся! Саме її імя викликало в тещі подразнення.
Андрій завжди був завидним женихом високий, розумний, харизматичний. Скільки дітей з хороших родин зітхали за ним! Чому він обрав цю дівчину з села й цей загублений у глушині будиночок? Світлана Миколаївна сподівалась, що йому набридне, і він повернеться до міста. Але місяці минали, а Андрій ще глибше поринав у цю «сільську ідилію».
Вона вирішила діяти. Запрошення від Олесі було найкращим привідом. У тещі був план: згадати синові, хто він насправді, і витягти його з цього села, поки не пізно.
Андрій увійшов у кухню, обійняв дружину й повернувся до матері:
Мамо, спробуй борщ. Олеся готує його ідеально!
Андрію, ти ж знаєш, що твій батько й я ніколи не їли цих селянських страв, відповіла Світлана Миколаївна. Я памятаю, як у дитинстві ти зморщувався від борщу. Казав, що це їжа для дідичів.
Олеся мимоволі посміхнулась, уявляючи маленького Андрія, що відштовхує тарілку. Але тепер він був дорослим, і його смаки змінились.
Мамо, часи міняються, відповів він, сміючись. Борщ Олесі справжній шедевр. Спробуй переконаєшся.
Шедевр?! Теща задихалась від обурення. Андрію, ти називаєш каструлю буряків шедевром? Справжні шедеври у театрі, у музеях, а не в цій варевниці!
(Щоденниковий запис)
Сьогодні я зрозумів одну річ: смаки й цінності змінюються. Іноді те, що здається незрозумілим, стає найріднішим. І варто лише спробувати можна відкрити для себе щось нове.
