15.04.2024
Сьогодні на роботі, коли я підготував звіт, до мене підбіг мій чоловік, щоб забрати дітей, а коли я підійшов до дверей, він їх не відкрив. Я наразі живу з батьками у їхньому будинку в Києві, а наші діти живуть у квартирі з дружиною. Це не тому, що він їх любить, а тому, що вирішив так мене покарати.
Наше знайомство розпочалося дуже добре. Нас познайомив наш спільний товариш Олексій. Ми швидко полюбили одне одного, і не стали відкладати весілля. Через рік, у 2022 році, під час весняного свята, ми одружилися. Я вже очікував перше дитинко. Батьки і мама дружини допомагали нам шукати житло придбали скромну однокімнатну квартиру в Дорогожичах. Хоч вона була крихітна, це був наш власний куток.
Одразу після народження сина Андрія почали зявлятися проблеми. Мій чоловік не був готовий до того, що немовля плаче всю ніч, що в будинку розкидані іграшки і підвішені підгузки. Йому не подобалося, що я постійно сиджу з сином, готую й годую його.
Через рік у мене знову була радостна новина: очікувалася донька. У 2025 році на світ зявилася маленька Зоряна. Тоді стосунки з чоловіком ще більше розвалися. Жити в однокімнатній квартирі стало нестерпно. Він часто був дратований, сварки стали щоденними.
Чоловік звинувачував мене у всьому: у тому, що батьки не надали нам гідного житла, у тому, що я набрала зайву вагу після двох пологів, у тому, що я «погана мама», що діти шумлять і не слухаються. Я бачив, як наша сімя розпадається на частини.
Я вирішив віддати дітей у дитячий садок і шукати роботу, бо раніше я лише вдома доглядав. Чоловік став все частіше приходити додому у стані спяніння, вимоги до мене та дітей зростали. Я зрозумів, що можу залишити його і жити в орендованій квартирі, якщо сам зароблятиму.
Знайшов роботу в офісі в центрі міста, а ще познайомився з добрим хлопцем Сергієм, з яким почали зустрічатися. Це стало для мене віддушиною, бо вдома чекали лише прибирання, пральня, готування і пяний чоловік.
Одного дня я більше не витримав і прийняв рішення. Взяв дітей і пішов. Після кількох днів у батьків, я орендував невелику квартиру в Харкові. Але коли я працював, дружина прийшла до дитячого садка і забрала дітей. Я підбіг до неї, а вона просто не відкрила двері, хоча була вдома.
Тепер він вимагав: або я повернуся додому, або він подасть на розлучення, діти залишаться з ним, а я буду виплачувати аліменти. Я боюся, що суд може підтримати його, бо у нього є знайомства. Найгірше він взагалі не піклується про дітей, лише використовує їх, щоб маніпулювати мною. В глибині душі я розумію, що якщо не піддамся його вимогам, діти зрештою зрозуміють, що він не їхній захисник, і повернуться до мене. Але як довго чекати, я не знаю
Висновок: коли в шлюбі зникає повага і підтримка, треба мати сміливість боротися за гідне життя для себе та дітей, бо тільки так можна зберегти власну гідність і здоровя родини.
