Минуло вже 2 тижні, відколи я був на дачі, а сусіди поставили на моїй ділянці теплицю, посадили огірки та помідори Я маю невелику ділянку за містом. Сам нічого там не саджу — просто відпочиваю у вільний час. Не хочу витрачати сили на город. Зробив мангал, поставив альтанку для посиденьок та захисту від дощу. В майбутньому планую звести паркан навколо ділянки. Приїхав якось на дачу, хотів посмажити ковбаски й відпочити від міської метушні. Сусіди загалом нормальні, не докучають, не надто говіркі. Лише одна сусідка інколи дошкуляла своїми питаннями, мовляв, як я взагалі можу жити без грядок і рослин? На її ділянці навпроти—суцільні бурячиння та квіти, цілими днями поралася з рослинами. Між нашими ділянками паркану поки не було, тому сусідка могла без жодних докорів заходити до мене. Чесно кажучи, мені це не подобалось. Іноді приїжджаю, а вона вже щось розглядає на моїй землі. Я питаю: — Щось сталось? — Ні, я дивлюсь, куди б цибулю посадити. У тебе стільки вільної землі, шкода ж, що нічого не росте. Я б могла щось посадити! Ти ж не проти? Я збентежився і не знав, що казати. Не хотів її ображати, подумав і сказав: — Садіть вже, одну грядку можна. Згодом пожалкував, що дозволив. Вона півдня ходила по моїй землі й не давала спокою, її присутність нервувала. Потім я поїхав у відпустку до моря. Повернувся—й одразу на дачу. І був шокований: на моїй ділянці стоїть теплиця, а поруч нові грядки з огірками й помідорами. Я одразу здогадався, чия це справа. Розсердився, вирішив діяти. Покликав товариша, поїхали в епіцентр, купили сітку й обгородили ділянку. Тепер сусідка не зможе як удома ходити і садити, що заманеться. Наступних вихідних вона прийшла й питає: — Чому поставили паркан? Тепер я не можу доглядати за своїми саджанцями. Може, ти сам за ними доглядатимеш? Це вже було занадто. Ввечері я розібрав теплицю й перекинув усе через паркан. Відтоді навіть не вітається.

Минули вже два тижні, відколи я навідувався до свого дачного будиночка, а сусіди тим часом встановили теплицю прямо на моїй ділянці, насадили огірків та помідорів.

Ця дача клаптик землі за містом, де я не переймаюся городом, а просто відпочиваю після буднів. Не маю бажання витрачати сили на полив чи прополку. Поставив там мангал, альтанку під захистом від дощу й навіть планував звести паркан, бо без нього якось не по собі.

Отож, поїхав туди посмажити ковбаски та втекти від міського гаму. Сусіди були звичайними, а не надто приязними чи балакучими. Лише одна сусідка Ганна, частенько докучала. Все дивувалася, як я можу існувати на дачі без грядок. Її шматок землі навпроти мого був увесь у розсадах і квітах днями могла возитися там.

Через відсутність паркану Ганна без усякого сорому заходила до мене, що, скажу чесно, мені не подобалося. Буває, приїду, а бачу вона вже щось роздивляється на моєму подвірї.

Я одного разу запитав:
Чи все гаразд?
Так. Я придивлялася, де б можна було цибулю посадити. Он скільки у тебе місця пустує, нічого ж не росте. Думаю, я б тут щось посадила. Ти ж не проти?

Я так розгубився, що й не знав, що сказати. Не хотів образити, тому подумав і відповів:
Садіть, якщо вам так кортить ось тут одну грядку робіть.

Згодом пожалкував, що дав згоду. Ганна ледве не півдня топталася там, не давала спокою, і її присутність чесно дратувала.

Через декілька тижнів я вирушив у відпустку на море. Повернувшись, одразу на вихідних подався на дачу. І яке ж було моє здивування, коли побачив на своїй ділянці теплицю та кілька грядок із огірками та помідорами.

Я й так знав, чия то справа, питати у сусідів не було сенсу. Розізлившись, зателефонував другу, і вже того ж дня ми купили сітку в епіцентрі, та обгородили двір. Тепер уже ніхто крім мене там хазяйнувати не буде.

Наступних вихідних Ганна прийшла й запитала:
Чого це ви тут паркан поставили? Як же я тепер до своїх саджанців доберуся? Самі що доглядатимете?

Мене це обурило, і того ж вечора я розібрав теплицю й перекинув матеріали через паркан. Відтоді навіть не вітається зі мною.

Висновок простий: як не поставиш меж хтось обов’язково влізе у твій простір. Краще одразу визначати свої кордони та стояти на своєму.