«Я їду на відпустку, няньчити нікого не збираюся!» Свекруха мене підставила, але я їй повернула сторицею.
Знаєш, у кожній родині якісь свої секрети чи негаразди. В когось ділять майно, у когось проблеми із алкоголем чи зрадами, а в когось банально різні інтереси й цінності. У нас справді все, якби не одна людина, було б прекрасно. Якби не моя свекруха то був би ідеал. Я так довго намагалася з нею налагодити стосунки, говорити по-людськи, але нічого з того не вийшло.
Я прекрасно розумію, що звязок між батьками й дітьми особливий. Але мамин синочок у 37 років це вже занадто! Мій чоловік із свекрухою вічно щось перешіптуються, мають якісь свої секрети й завжди про щось радяться за моєю спиною. До того ж, мені давно здається, що свекруха нашого сина, свого онука, особливо не любить.
Ось історія, яка трапилась зовсім недавно. Наш син майже кожного літа зависає у моїх батьків на дачі під Полтавою, а свекруха ніяк не може на тиждень-два взяти його до себе.
Через коронавірус мама взяти відпустку не змогла лікарка, її не відпускають, а тато сам з онуком справитись не може через здоровя. У мене самої аврал на роботі, відпроситися не виходить. Єдина на кого сподівалися це свекруха. Домовилися ми з нею ще за місяць.
Тиждень до тієї дати вона телефонує й каже:
Мені путівку подарували розбирайся із сином сама.
Я просто випала! Вслухайся, ну реально, іншого виходу не було. Свекруха на шикарну відпустку, а внук нехай сам як хоче. І що ти думаєш потім я дізналася, що ніхто їй нічого не дарував, сама собі те все купила, знаючи прекрасно, що мала забрати сина.
А тепер увага вона просить чоловіка (тобто мого) поки її немає, приглядати за теплицею та поливати город. Ну а він на роботі з ранку до ночі само собою, це має впасти на мене. Але і тут я сказала чітко :
Не буду нічого робити. Ти мене підставила, обдурила допомоги від мене не чекай. Хотіла відпочити відпочивай. Висохнуть твої помідори з огірками то не моя біда.
Свекруха, звісно, образилась, але поїздки не відмінила. А я тепер бігаю, думаю, в який табір прилаштувати малого, бо реально виходу нема.
Як думаєш, правильно я вчинила?
