Мій товариш, 42 роки, нарешті знайшов собі дружину. Каже: «Вона блискуча прибиральниця, вміє готувати борщ як богиня, а решта мене не цікавить».
Івана я знаю хіба що з пелюшок. Ми росли у одному дворі десь на Оболоні, весь дитсадок разом ганяли, і, звісно, дружили. Підлітками збирали свою банду та валили разом «в центр»: прогулювались Хрещатиком, зависали на лавчині біля університету Про стосунки з дівчатами тоді й мови не було нас більше цікавило, який з цього буде понт для хлопців. Головне не зганьбитися перед своїми.
Потім я пішов у армію, а Іван десь хитро викрутився. Після служби я знайшов роботу, одружився. Десять років із дружиною віджили, двоє дітей народили. А потім якось глянули одне на одного і зрозуміли, що стали чужі, мов київські маршрутки після опівночі. Почали сваритися через кожну дрібницю, покрутили так, покрутили та й вирішили: годі, не треба мучити одне одного. Розійшлися мирно, без зайвого драматизму.
І ось, якось після цього, зустрічаю Івана не впізнати! За ті дванадцять років мужик розцвів, правда, трохи вшир Сіли у кавярню, розмовляємо. Виявляється, теж у розлучених. Шукав нову жінку. Минув рік я зустрів свою Надійку, одружилися. Через деякий час знову бачу Івана: «Йо, вітаю, вже маєш нову» Іван гордо посміхається, мов знайшов золотого кабанчика на базарі. Але мені його обраниця геть не сподобалась. Ну, прямо галицька бабця: пишна, вагою така собі, любить пиріжки
Що ти в ній побачив? питаю.
А Іван мені по-простому: мовляв, прибирає, як Ліда з ЖЕКу, борщі варить пальці оближеш. А головне ніколи мені нічого не забороняє: хочу пю пиво, хочу футбол дивлюся, а з хлопцями раз на тиждень у паб на Льва Толстого святе діло! Каже: «Вона ідеальна!»
Я слухаю його і трохи дивуюся: для мене жінка то щось більше, ніж кухня й швабра. Не сперечаюсь добре, коли борщ смачний і килим пилососом попрано! Але головне коли душі разом святкують. Щоб була та «хімія», щоб щира любов живцювала над столом! Мені важливо, щоб у нас з жінкою були спільні інтереси, щоб після роботи разом картоплю смажити, сміятися з телевізора, прибирати квартиру так, що навіть пес біля дверей не впізнає.
Коли двоє на велосипеді та ще й педалюють в один бік, шанс доїхати з усмішкою до кінця маршруту значно вищий.
А як у тебе з цим погоджуєшся?
