Щасливі жінки завжди виглядають прекрасно
Леся важко переживала зраду чоловіка. У сорок років залишилася сама, донька навчалась у університеті в іншому місті. А Іван два місяці тому повернувся з роботи й сказав:
Я йду від тебе, закохався.
В кого? розгублено запитала Леся.
Так, як чоловіки йдуть від жінок. Закохався в іншу, з нею мені добре, поруч із нею забуваю про тебе зовсім. Не проси, я все вирішив, промовив Іван буденно, наче нічого й не сталося.
Він швидко зібрав речі й пішов. Пізніше, переосмислюючи ситуацію, Леся зрозуміла, чоловік не в один день це вирішив речі збирав поступово, а в той день склав усе в валізу й зачинив двері.
Леся плакала, мучилася й вирішила, що добре вже з нею більше нічого не буде. Здавалося, життя скінчилося чи просто зупинилося. Ніхто її не цікавив. Не хотіла ні з ким говорити. Телефон безупинно дзвонив телефонувала донька, дзвонила подруга, Леся відповідала байдуже і відразу скидала. На роботі теж уникала розмов із колегами. Хтось дивився з жалем, хтось із насмішкою.
Вона навіть сподівалась:
Може Іванові набридне та, що відвела його, він повернеться, а я його пробачу й прийму я ж його люблю.
У вихідний Леся прокинулася як завжди рано, але лежала в ліжку вставати лінь, та й куди поспішати? Нарешті піднялася. Ближче до одинадцятої загув телефон.
Хто так рано дзвонить, не хочу ні з ким говорити, вирішила вона, але машинально глянула на екран номер невідомий. А може це Іван, зламав телефон або вкрали, новий номер Може він хоче повернутись, треба було відповісти.
Поки думала, телефон знову задзвонив.
Алло, гучно сказала Леся.
Привіт, почувся жіночий, веселий голос.
Алло, хто це? роздратовано запитала Леся.
Лесю, ти? Що з голосом, негарно не впізнавати стару подругу! Це я Оксана.
Леся розчарувалась чомусь сподівалася почути голос Івана.
Ну і що?
Леся, ти в порядку? Що сталося?
Не в порядку, відповіла і поклала слухавку, сльози потекли самі.
Вона сіла на диван, щоб трохи заспокоїтись. Через деякий час задзвонив дзвінок у двері. Леся аж метнулась, підхопилась знову дурна надія.
А може Іван передумав? підійшла і відкрила.
Добрий день! весело сказала симпатична жінка, в якій Леся ледве впізнала свою стару подругу й однокласницю Оксану.
Вона була доглянута, з яскравою помадою, стильно вдягнена, а її парфуми наповнили квартиру. Після школи Оксана вступила на навчання до Києва, і з того часу бачились лише раз, років пятнадцять тому. У школі були нерозлучні разом тікали на дискотеки, зустрічалися з хлопцями та ділились секретами.
Оксано, яка ти красуня! вирвалось у Лесі.
Привіт, подруго! Я завжди такою була, а ти оглянула Лесю критично, Чого стоїмо, впускаєш мене чи
Заходь, нехотя відповіла Леся.
Оксана прийшла не з порожніми руками одразу пішла на кухню, вийняла з пакета пляшку грузинського вина, торт і мандарини.
Неси келихи, відзначимо побачення здається, сто років не бачилися! жваво балакала Оксана. Леся мовчки поставила два келихи, розрізала торт.
Оксана відкрила вино, розлила по келихах, запропонувала:
За зустріч! і випила, Леся теж.
Другий келих Оксана запропонувала випити за них. Раптом Лесі так захотілось виговоритися. Оксана уважно слухала, не перебивала, а коли Леся закінчила, знизала плечима.
Та невже це трагедія? Я думала справжня біда.
Це не біда? Тебе чоловік не кидав, ти не розумієш, сумно сказала Леся.
Звісно ні! Чоловік мене не кинув це я його! Дізналася про коханку одразу розлучення. Він розгубився, думав погуляє а я й не дізнаюсь
Ти, видно, його не любила
Любила! Дуже! Але терпіти образу не можу. Де є зрада нема любові.
Господи, Оксано, в тебе все так просто
Так. А ти ускладнюєш, ти завжди так робила. А де донька?
Студентка, вчиться в іншому місті, живе у тітки.
Ясно. Отже, твій Іван кинув і тебе, і доньку, а ти страждаєш.
Я його люблю
Досить, Лесю, я буду тебе “лікувати”. У тебе депресія.
Як лікувати? Таблетки не допоможуть.
Які таблетки? Подруго, для твоєї хвороби найкраще зміна іміджу, шопінг, нове захоплення.
Ой, Оксано
Збирайся, їдемо в торговий центр, потім до перукаря, весело повідомила Оксана. А у тебе є трохи грошей, якась заначка?
Заначка? Є. Ми відкладали на нове авто Іванові.
Переживе твій Іван, хай радіє старому. Подай на розлучення, забудь про нього! І не думай про пробачення Хочеш ще й половину від старого авто відсудимо!
Нехай, раптом відповіла Леся, відмахнулася. Оксано, а ти повернулася до Львова назавжди? Ти нічого не розповідаєш
Назавжди. Не хочу жити там А ти знімай домашній одяг влаштуємо марш по магазинах. До речі, мені телефонувала Маринка Скопець і повідомила через тиждень зустріч випускників! Ми підемо! Багато хто приїде, навіть наші хлопці розлучилися. Треба придивитися! Памятаєш, Василь тебе упадав із сьомого класу?
Господи, Оксано, кому я потрібна, стара кляча.
Ну ти й дала! Так не можна про себе думати! Себе треба любити і берегти! Ми швидко зробимо з тебе молодицю, сміялася Оксана, виходячи з квартири. До речі, знаєш мою тітку Ганну? Так от, вона вже йде заміж впяте, правда, вагається. Не може вибрати між двома претендентами!
За якийсь час Леся себе не впізнавала.
Це ж перевтілення! здивувалася вона інший колір, коротка стрижка, ніколи б не подумала, що це мені личить. Молода і гарна! Оце подруга Оксана взяла мене в руки! Інакше б так закисла.
Вечір зустрічі випускників проходив у затишному кафе майже всі прийшли, лиш кілька не змогли приїхати здалеку. Багато хто не впізнав Лесю. А Василь, солідний упевнений чоловік, не зводив із неї очей.
Леся, я тебе не впізнав спочатку! Яка ти гарна, ще краща, ніж у школі. Ти мені завжди подобалась, але вибрала Івана, а де він?
Нема його, пішов, легко усміхнулася Леся.
Пішов? Не жартуй хіба кидають таких жінок? щиро здивувався Василь.
Виявляється, так, але це все на краще.
Я й не сумніваюся, Леся. Я теж у розлученні вже два роки. У нас, з колишньою дружиною, бізнес, спільний син. Два роки тому було складно бізнес занепав, дружина мене назвала невдахою й пішла до молодшого, певно успішнішого. За рік я відновив все тепер і справи краще, і життя нове.
Назустріч ішов Іван, але її не впізнав.
Пройшло два місяці. Леся прогулювалася з Василем набережною, вийшли із театру, вирішили пройтися вечірнім містом. І раптом Леся побачила Івана схудлого, змарнілого, йшов сам. Бувший чоловік наче не впізнав її.
Бач, мабуть годує його та не дуже подумала Леся.
Іван глянув Лесі у вічі в погляді питання: це вона чи ні? Пройшли повз, але Леся почула:
Леся?
Вона спокійно обернулася, усміхнулася й сказала:
О, привіт. Знайомся це Іван, мій колишній, ти його не впізнав, звернулася до Василя.
Вітаю, ні, не впізнав, відповів Василь, а я майбутній чоловік Лесі.
У Івана відвисла щелепа, Леся і сама здивувалась Василь ще нічого їй не пропонував!
Як справи? весело запитала Леся у колишнього.
Та нормально Ти дуже змінилася! Чудово виглядаєш.
Леся змішано усміхнулася, взяла Василя за руку й сказала:
А щасливі жінки завжди виглядають прекрасно.
Значить, у тебе все добре, пробурмотів Іван.
Звісно. І буде ще краще, і, відвернувшись, пішла з Василем під руку, відчуваючи, як пекучий Іванів погляд впивається у спину.
З цього Леся зрозуміла: інколи розлука відкриває нові горизонти щастя, а щира любов до себе найкращий дар, що можна собі дати.
